Пожежник

— Тобто? Вона взяла обітницю мовчання?

— Не зовсім. Пригадуєте, що зазвичай робив Отець Сторі? Ту його звичку смоктати камінчик, коли йому треба було поміркувати?

Сніг хрупав у них під ногами, коли вони спиналися пагорбом. Гарпер знадобилося цілих три секунди, щоб до неї врешті дійшло. Нічка-бо видалася довгою.

— Та ти, бляха, знущаєшся.

— Навіть, бляха, не смію. Еллі тепер ходить з каменем у роті, щоб мати час подумати над власними помилками та зосередитися на обов’язках. Останнього разу, як нас захопили зненацька, хтось узяв камінь і розбив ним Отцеві голову. Тепер усі ми маємо при собі каменюччя, щоб ніколи не забувати, — Джеймі вийняла руку з кишені, демонструючи Гарпер камінь завбільшки з м’ячик для гольфу.

— Ой, заради Бога. Еллі, скільки ж ти збираєшся ходити й цмокати тим камінцем? — запитала Гарпер так, наче була бодай якась надія на відповідь.

Вигляд у Еллі був такий, наче вона залюбки плюнула б тим каменем в обличчя Гарпер.

— Це все залежить від вас, ви хіба не розумієте? — спитала Джеймі. — Вас, звісно, не було на зустрічі, на якій ми всі вирішили, що порушення правил має неодмінно тягнути за собою наслідки. Тож не сказати, щоб на вас дуже сердилися. Майкі бачив, як ви попливли до острова Пожежника, тому ми знали, що на деякий час ви в безпеці. Бен та Матінка Сторі поговорили й вирішили, що було б нечесно вас жорстоко карати за те, що ви полишили безпечну територію. Але в той же час Керол переживала, що решта табору може збунтуватися, якщо до вас застосувати поблажливіші стандарти, ніж до решти. Таким чином вони дійшли до компромісного рішення, й Еллі зголосилася. Еллі має носити камінь у роті, лише поки ви його не заберете. А ви маєте його носити в роті лише до...

— Джеймі, я ціную твою прямоту. Але тобі варто зрозуміти: хай що ви собі там навирішували, я в жодному разі не збираюся пхати собі камінь до рота, наче в акті середньовічної покути. Якщо ти цього не доганяєш, то не в однієї Еллі тут каміння в голові.

Вони вийшли до південно-східного рогу каплиці, біля східців, що вели до жіночого гуртожитку в підвалі. Троє Пильнувальників сиділи на колодах, наспівуючи сільський і навдивовижу жорстокий гімн — «Його розп’яли на хресті»[100]. Очі в них сяяли, наче мідні монети, а драконяча луска на руках жевріла запаленим мереживом, заливаючи сніг багряним світлом. З вуст котилися вервечки червоної пари. Всі, як один, мали вигляд голодних; на обличчях виступали кістки. Тонкі руки, тонкі шиї, запалі скроні, концтабірні зачіски. Неочікувано в Гарпер зринула цілком відсторонена думка: «Коли порожніє шлунок, голова порожніє разом з ним».

— Що ж, сподіваюся, ви ще передумаєте, сестро. Бо покута Еллі не скінчиться, поки не розпочнеться ваша.

— Еллі, — промовила до неї Гарпер. — Я беру на себе відповідальність за свій промах. Повну відповідальність. Тож якщо кортить погратися в мученицю, то будь ласка. Я тебе до цього не змушую, — скоса глянувши на Джеймі, вона додала: — І так само ніхто не змушуватиме мене. Це принизливо та інфантильно. Якщо хтось вважає, що я мушу начистити картоплі чи відшкрябати всі каструлі, то я не боюся забруднити руки. Та конкретно цей гротескний акт самоприниження я пропущу, ґречно дякую.