П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
— Слухайте мене! Ви всі! — Знову гаркнув Річард. Рукою він намацав на шиї Дю Шайю шкіряний шнурок, сподіваючись, що це саме те, що він шукає.
Очі мисливців розширилися, коли Річард витягнув цю річ на світло і вони побачили підв'язаний на шнурку свисток Птахолова.
— Це свисток, що мені подарував Птахолов. — Краєм ока глянувши на Келен, він пошепки наказав їй перекладати. Келен негайно заговорила на мові Племені Тіни, а Річард продовжив:
— Ви пам'ятаєте, що Птахолов дав мені його на знак миру. Ця жінка, Дю Шайю, захисниця свого племені. На честь Птахолова та на виконання його мрії про мир я віддав цей свисток їй, щоб вона могла закликати птахів, щоб ті склювали посіви її ворогів. Коли її вороги злякалися, що у них не буде зерна і їм загрожує голод, вони зрештою погодилися на мир. Вперше за всі часи між цими племенами запанував мир, і всі вони зобов'язані цим свистку, подарованому Птахоловом. Бака-тау-мана у величезному боргу перед племенем Тіни. Плем'я Тіни теж у боргу перед бака-тау-мана за те, що вони шанують цей дар і використовують так, як того і хотіло Плем'я Тіни: щоб нести мир, а не війну. Плем'я Тіни повинно пишатися тим, що бака-тау-мана довірив подарунку Племені Тіни принести мир і безпеку їх сім'ям. Обидва племені — друзі.
Ніхто з воїнів не поворухнувся, обдумуючи слова Річарда. Нарешті Джіан прибрав меч за спину і розкрив сорочку на грудях, підставивши оголені груди Чандалену.
— Ми вдячні тобі і твоєму народові за мир і безпеку, що приніс нам ваш володіючий могутніми чарами подарунок. Ми не станемо з вами битися. Якщо ви хочете взяти назад мир, що подарували нам, можете пронизати наші серця. Ми не станемо битися з такими великими миротворцями, як Плем'я Тіни.
Чандален прибрав спис і упер тупим кінцем у землю.
— Річард-з-характером говорить правду. Ми раді, що ваш народ використовував наш подарунок як належить — щоб принести мир. Ласкаво просимо на нашу землю. Тут вам ніщо не загрожує.
Активно жестикулюючи, Чандален віддав наказ своїм мисливцям. Коли всі воїни заспокоїлися, Річард тихенько видихнув і подумки подякував добрим духам за допомогу.
Келен взяла Дю Шайю за руку і рішуче заявила:
— Я сама поговорю з Дю Шайю!
Майстрам меча бака-тау-мана це явно не сподобалося, але вони не знали, що робити. Річарду пропозиція Келен теж не припала до душі: бесіда запросто могла вилитися в нову війну.
Однак він, хоч і вельми неохоче, вирішив, що хай вже краще Келен робить як їй завгодно і поговорить з Дю Шайю. До того ж вираз обличчя Келен виразно говорив, що не йому вирішувати. Річард повернувся до майстрів меча:
— Келен, моя дружина, — Мати-сповідниця і вождь усіх народів Нового світу. Її слід поважати так само, як нашу мудру жінку. Даю вам слово Кахаріна, що Мати-сповідниця не заподіє Дю Шайю зла. Якщо я вам збрешу, можете вважати, що моє життя належить вам.
Чоловіки кивком висловили свою згоду. Річард не знав, хто в їх очах головніший — він чи Дю Шайю, але його спокійний і рішучий тон зняв усі заперечення. А ще він знав, що, крім усього іншого, ці люди поважають його не тільки тому, що він убив тридцять майстрів меча, а тому що він зробив щось набагато більш важливе: повернув їм землі предків.
Річард стояв пліч-о-пліч з Карою і спостерігав, як Келен відводить Дю Шайю далі у високу траву. На травинках ще блищали краплі дощу, який пройшов вранці і залишив по собі калюжки.
— Лорд Рал, — тихенько запитала Кара, — ви вважаєте, що це мудро?
— Я довіряю думці Келен. У нас великі неприємності. І ми не можемо втрачати час.
Кара досить довго роздумувала, катаючи в пальцях ейдж.
— Лорд Рал, раз магія зникає, то ваша зникає теж?
— Будемо сподіватися, що ні.
Він підійшов до майстрів меча. Кара йшла поруч. Хоча Річард знав декількох з них, але по імені знав лише одного.
— Джіан, Дю Шайю сказала, що деякі з вас померли по дорозі сюди.
Джіан прибрав меч у піхви.
— Троє.
— У бою?
Мечоносець дещо розгублено відкинув з чола темне волосся.
— Один. З іншими двома… стався нещасний випадок.
— Пов'язаний з водою або вогнем? Джіан важко зітхнув.
— З водою ні, але один впав у багаття, коли стояв на варті. Він згорів раніше, ніж ми встигли зміркувати, що відбувається. Тоді ми подумали, що він, можливо, при падінні вдарився головою. Але судячи з того, що ти тут розповів, можливо, це не так. Могли ці шими вбити його?
Річард кивнув. Він з гіркотою прошепотів ім'я одного з цих посланців смерті — Сентраші, шим вогню.