П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
— Але вона…
— Знаю. Дю Шайю перейшла всі межі, сказавши тобі те, що сказала. Ти це знаєш, я знаю, і вона знає. Але вона була ображена в найкращих почуттях, і частково по справі. Всім нам властиво помилятися. Вона не розуміє розмірів небезпеки, з якою ми зіткнулися. Вона погодилася помиритися ціною нашої підстилки, на якій буде сидіти. Вона всього лише хоче, щоб ти проявив до неї повагу. Нічого з тобою не станеться, якщо ти трошки їй підіграєш.
Вони підійшли до мішків, і Річард озирнувся. Дю Шайю ще розмовляла з майстрами меча.
— Ти їй загрожувала? — Тихенько запитав він, дістаючи з мішка підстилку.
— О так, — пошепки відповіла Келен, поклавши руку йому на плече. — Будь з нею поласкавіше. Вона тепер набагато більше схильна бути трохи ніжнішою після нашої з нею милої бесіди.
Річард розіграв цілий спектакль, ретельно втоптав траву і акуратним чином розстелив підстилку перед Дю Шайю. Рукою розгладив всі складки, поставив в середину бурдюк з водою і жестом запросив її:
— Будь ласка, Дю Шайю, присядь і поговори зі мною. — Він не міг змусити себе назвати її дружиною, але вважав, що це не має значення. — Твої слова дуже важливі, а час нас підтискає.
Дю Шайю ретельно перевірила, наскільки добре він прим'яв траву і чи зручно лежить підстилка. Задовольнившись результатом огляду, вона сіла скраю, підігнувши під себе ноги. Сидячи абсолютно прямо, високо піднявши голову і склавши на колінах руки, вона виглядала мало не величною. Річард вирішив, що так воно, власне, і є.
Він відкинув за спину свій золотий плащ і сів, схрестивши ноги, на іншому боці. Підстилка була невеликою, і їх коліна майже торкались. Ввічливо посміхнувшись, Річард запропонував їй бурдюк.
Дю Шайю граціозно прийняла підношення, а Річард згадав, як вперше побачив її. Вона була в нашийнику, прикута до стіни, гола, брудна і смерділа так, ніби провела біля цієї стіни місяці — а вона і провела, — але при цьому здалася йому такою ж величною, як тепер, коли вона була чиста і одягнена в молитовне плаття мудрої жінки.
Згадав він і як вона злякалася, коли він намагався її звільнити, і вкусила його. Спогад був таким виразним, що він ледь не відчував її зуби на своїй руці.
І тут йому прийшла в голову тривожна думка, що ця жінка володіє чарівним даром. Він не знав точно, наскільки цей дар сильний, але чітко бачив його відображення в її очах. Якимось чином його власний дар дозволяв йому бачити цю бездонність в очах тих, кого хоча б трохи присипав чарівний пилок дару.
Сестра Верна повідала Річарду, що спробувала дещо з свого арсеналу до Дю Шайю, щоб перевірити її можливості. Верна сказала, що закляття, які вона накладала на Дю Шайю, просто зникали, як бризки на гарячому піску. Але спроби Верни не пройшли непоміченими. Верна повідомила, що Дю Шайю знала, що Верна робить, і якимось чином вміла зводити це нанівець.
Річард вже давно встановив, що, крім усього іншого, дар Дю Шайю включає в себе і якусь примітивну форму пророцтва. Враховуючи, що вона місяці просиділа на ланцюгу, він дуже сумнівався, що її чарівний дар якось може впливати на зовнішній світ. Люди, чия магія може впливати на інших, навряд чи дозволили б посадити себе на ланцюг і чекати, коли їх принесуть в жертву. І не стали б кусатися. Але Дю Шайю вміла протистояти спрямованому на неї магічному впливу. Досить поширена форма захисту проти чарівної зброї, як з'ясував Річард.
З появою в світі трьох шимів магія Дю Шайю, незалежно від її потужності, зникне. Якщо вже не зникла. Річард почекав, пока вона нап'ється і поверне бурдюк, потім приступив до бесіди.
— Дю Шайю, мені потрібно…
— Запитай, як живе наш народ.
Річард глянув на Келен. Та закотила очі і кивнула.
Річард поклав бурдюк і прокашлявся.
— Дю Шайю, я щасливий бачити тебе в доброму здоров'ї. Дякую тобі за те, що прислухалася до мого прохання і зберегла дитину. Я знаю, що це велика відповідальність — виростити дитя. Я впевнений, що ти будеш винагороджена до кінця днів радістю за твоє рішення, а дитина буде винагороджена твоєю мудрістю. Знаю також, що не стільки мої слова вплинули на твоє рішення, скільки твоє серце. — Річарду не потрібно було прикидатися щирим, він і справді казав це від чистого серця. — Мені дуже шкода, що ти залишила інших своїх дітей, щоб здійснити таку довгу і небезпечну подорож, щоб донести до мене свої мудрі слова. Я знаю, що ти не пустилася б у такий довгий і небезпечний шлях заради дрібниці.