П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Джіан кивком підтвердив, що так воно і було.

— Не встигли ми зміркувати, як він уже палахкотів, як смолоскип, — сказав Джіан. — Він був сильним і хоробрим воїном. Його не можна було захопити зненацька, але ми не почули від нього ні звуку до самої його смерті.

Чандален, засмучено погравши жовнами, оглянув рівнини, які тягнулися навколо, а потім знову подивився на Річарда.

— Але якщо у нас не буде вогню, як ми будемо їсти? Ми повинні пекти коржики з тави і готувати іншу їжу. Ми не можемо їсти сире м'ясо і зерно. А жінки на вогні обпалюють посуд, а чоловіки користуються вогнем, щоб робити зброю. Як ми будемо жити?

Річард засмучено зітхнув.

— Не знаю, Чандален. Я абсолютно впевнений лише в тому, що вогонь може притягнути злих духів. Шимів. І просто повідомляю тобі єдиний відомий мені спосіб уберегти твій народ. Гадаю, вам все ж доведеться розводити вогонь, тільки потрібно постійно пам'ятати про небезпеку, що зачаїлася у ньому.

Якщо всі будуть знати про це, то, можливо, при необхідності ви і зможете користуватися вогнем.

— І нам не можна пити, оскільки наближатися до води небезпечно?

— На жаль, відповіді у мене немає, Чандален. — Річард втомлено провів долонею по лицю, — Я тільки знаю, що вода, вогонь і висота небезпечні. Шими вміють з їх допомогою вбивати людей. І чим далі ми станемо від них триматися, тим для нас краще.

— Але, виходячи з твоїх слів, навіть якщо ми все зробимо, як ти кажеш, шими все одно будуть вбивати.

— У мене немає відповідей, Чандален. Я намагаюся розповісти тобі все, що мені відомо, щоб ти зміг по можливості уберегти своїх людей. Однак можуть існувати й інші небезпеки, про які я навіть не знаю.

Чандален, відвівши очі, дивився на належні його народу рівнини. Граючи жовнами, він розмірковував про щось. Річард міг тільки гадати про хід думок мисливця. Він терпляче чекав, коли Чандален заговорить.

— Це правда, що народжена мертвою дитина померла через те, що шими прийшли в наш світ? — Порушив нарешті мовчання Чандален.

— Мені дуже шкода, Чандален, але я вважаю, що так. Темний пронизливий погляд мисливця зустрівся з сірими очима Річарда.

— А як ці злі духи взагалі опинилися в нашому світі? Річард торкнувся мовою куточків губ.

— Я вважаю, що Келен, щоб врятувати мені життя, сама не знаючи того, мимоволі закликала їх за допомогою магії. Оскільки до них вдалися, щоб врятувати мені життя, то це з моєї вини вони тут.

Чандален поміркував над визнанням Річарда.

— Мати-сповідниця ні за що б не помислила зла. І ти теж. І все ж через вас посланці смерті тут?

Тон Чандалена змінився з тривожного і стурбованого на владний. В кінці кінців, адже він тепер старійшина. І його відповідальність за благополуччя свого народу набагато більша, ніж простого мисливця.

Приблизно так, як мисливці Племені Тіни і мечоносці бака-тау-мана, дуже схожі за своїм світоглядом, мало не побилися між собою, відносини між Річардом і Чандаленом в свій час теж були вельми напруженими. На щастя, обидва вчасно зрозуміли, що у них набагато більше спільного, ніж приводів для розбіжностей.