Тореадори з Васюківки

* А *

...Але все це — завтра. Завтра!..

А сьогодні ми ще нічого не знаємо... Ми лежимо голічерева у траві і тихо стогнемо...

Покотилася в небі зірка.

Затьохкав у кущах безжурний закоханий соловейко. Неподалік у свинарнику щасливо рохкає спросоння чиясь вразлива свиня, згадуючи щось своє приємно-свиняче.

Десь далеко-далеко, аж у Дідівщині, валують собаки.

Пахне молодою свіжою зеленню, медвяним цвітом і коровами.

Прекрасне і неповторне земне життя буяє, несучись у зоряному просторі безмежжя...

Раптом Ява підхоплюється, сідає, обхоплює зігнуті ноги руками і тикається підборіддям у коліна. В очах його стрибають бісики.

— Артистів з нас не вийшло — це точно! — рішуче говорить Ява.— Я тепер сам нізащо не хочу бути артистом. Хай мені платять у день сто карбованців — не хочу. Мені така нервова робота не підходить... Провалюватись... переживати... Це мені дуже вредно для здоров'я. Знаєш, у мене ідея, Павло...

«Павло?»

Я вирячився на нього.

Ніколи він не називає мене Павлом. Щось у лісі здохло,— дуже вже, мабуть, серйозна ідея, раз він так офіційно мене називає.

— Денисович... якщо вже так,— підказую я.

— Можна й Денисович...— сказав він, навіть не усміхнувшись.— Так-от, Павле Денисовичу, минулого літа у нас з вами, по-моєму, було чимало пригод. Так? Так... Якби ці пригоди були не з вами, а з кимось іншим і цей хтось інший розказав би їх вам — було б цікаво? Так? Так-от у мене ідея: ми сідаємо і пишемо книгу про наші пригоди... Напишемо книгу, заробимо торбу грошей і поїдемо у кругосвітню подорож. На матеріалі тої подорожі знову напишемо книгу, знову получимо торбу грошей і знову гайнемо у якісь мандри. І закрутиться машина... І ми станемо письменниками... А що — погано? Письменники... Ми з тобою... Стоїмо і пишемо автографи... Карафольці, Колі Кагарлицькому, Гребенючці... Га? Здорово! Як ми раніше не додумались? Письменники... Це, брат, не те що артисти... Артистів тисячі, а письменників — одиниці. От скільки ти письменників знаєш? Ну, Пушкін... Ну, Шевченко... Ну, Глібов, Квітка-Ос-нов'яненко, Котляревський... Ну, Толстой... Ну, Чехов... Це -— класики... А з сучасних? Ну, Гайдар... Ну, Чу-ковський... Михалков... Ну, Забіла, Бичко, Кава... Ну, Комар... І — все! Письменники — це, брат, такі люди, що... А у дитинстві, між іншим, були звичайнісінькі собі пацани, вроді нас...