Зарубіжний детектив
- Автор: Эдигей Ежи, Зинкэ Хараламб
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0405-0
- Переводчик: Анатолій Литвиненко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Зарубіжний детектив». Краткое содержание книги:
Книгу складають романи:
ЗІНКЕ ХАРАЛАМБ. Любий мій Шерлок Холмс
КВАШНЕВСЬКИЙ КАЗИМИР. Загибель судді Мрочека
ЕДИГЕЙ ЄЖИ. Ідея в сім мільйонів
Нотаріус підніс останню цеглину, але не поклав її, прагнучи докінчити. Бачив тільки Тадеушеві очі.
— Потім з'явився цей повітовий Шерлок Холмс у мундирі. Він вас підозрює, уявіть собі! Завтра, коли машина ваша буде розібрана і закопана, дізнається від мене, що ви виїхали. Вас будуть шукати. Не знайдуть, зрозуміло. Може, витягнуть з дна моторку і виявлять у ній скелет? То справді забавка вийде! Хаос в міліцейських мізках, чи не так? Є ще кілька дрібниць, з якими…
Нотаріус обірвав. Почувся стукіт. Не дуже голосний, але наполегливий.
Перезирнулися з Веронікою. Вона запнула стіну важким килимом. Блискавично сховала кельню і решту інструментів під стіл.
Нотаріус швидко витер руки і рушив до дверей.
— Хто там?
— Це я, пане Гольдштейн… — відповів приглушений голос. — Хотів би побачитись з вами на хвильку…
Нотаріус відчинив двері.
— Можна?.. — запитав капітан, і поки нотаріус встиг відповісти або загородити дорогу, увійшов до кабінету.
Вероніка сховалася за одвірком, так що в першу мить і не побачив її. Зараз вже стояла, спершись плечима на килим.
— Хотів вас про дещо запитати, пане Гольдштейн.
— Так, слухаю вас… — низенький нотаріус ввічливо усміхнувся. — Питайте, пане капітан.
— Отож мова про те, яким чином…
Раптом замовк. Звідкись почулося приглушене чи то харчання, чи хрипіння.
— Що це? — Желеховський звів брови.
— Що це? — нотаріус знову усміхнувся. — Може, і не слід про це говорити, бо не зареєстрував ще, але, бачите, почав розводити норок. Еге, норок. Знаєте, незабаром на пенсію і…
Знову почулося ще розпачливіше харчання.
— Норки? — здивувався Желеховський. — Мені здалося, що це десь близько, десь звідсіль…
Хотів повернутися до стіни, але саме в цю мить Вероніка, що стояла ззаду, піднесла молоток.
— Слухайте, — швидко проговорив нотаріус…
Тадеуш надлюдським зусиллям подався вперед. Килим загойдався.
Блискавичним рухом нотаріус вихопив з бічної кишені великий парабелум і націлив його на капітана.
Желеховський ударив його по руці. Розлігся постріл, і шмат глини відлетів од стелі. Падаючи на підлогу, пістолет опинився в руках капітана.
— Ні з місця! — не зводячи погляду з нотаріуса і не опускаючи зброї, Желеховський шарпнув за килим. Угледів людське обличчя в отворі, схопив лівицею одну цеглину, другу. Нотаріус і Вероніка, що стояли з піднятими руками під стіною, мовчки дивилися, як відлітала цегла і звільнявся Тадеуш, а за ним Галина.
— Це есесівці, фашисти! — крикнув Тадеуш. — Обоє!
— І подумати тільки, що я опинився тут лише через одну вашу обмовку, — капітан лагідно всміхнувся до нотаріуса. — Мучило мене весь вечір, на щастя, вчасно пригадав. Спливли в пам'яті ваші слова: «Жоден скелет, замурований в стіні, не втримає мене від розкриття правди». А я ж вам не говорив, що той скелет був замурований у стіні!
— Ну що ж, коменданте, кожен може помилитися.
Вероніка, що стояла, випроставшись і дивлячись на спрямований у їхній бік пістолет, раптом просичала по-німецьки: