Казки народів світу
- Автор: Сидоренко Ирина
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00620-7 (укр.)
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки народів світу». Краткое содержание книги:
Сборник включает избранные сказки народов мира. Большинство из них выходило в издательстве «Вэсэлка» в разные годы.
Редактори-упорядники Ірина Сидоренко, Володимир Романець
Передмова Ірини Сидоренко
Старі підійшли до бідняка.
І тоді бідняк сказав:
— Не треба мені його багатства. Мій брат, либонь, убив би мого сина навіть за одне бобове зернятко. Але я не збирався вбивати його сина. Я лише хотів провчити свого жаднючого брата.
Отаке-то розповідають люди.
А хто прочитає цю казку, нехай запам’ятав:
Якщо кинеш камінь угору — він упаде тобі на голову.
Якщо зазіхнеш на чуже — втратиш своє.
Якщо задумаєш зле діло — воно принесе спочатку нещастя іншому, а потім іще більше нещастя тобі самому.
ПОКАРАНИЙ РАВЛИК
Заїрська народна казка
У давні часи царем звірів був слон.
От одного разу скликав він усіх своїх підданих. А равлик, якого там не було з самого початку, прийшов із великим запізненням.
Розлютився цар звірів.
— Як ти смів спізнитися? — питає.— Де ти був?
— Та тут, царю, таке діло,— мнеться равлик,— вийшов я з дому завчасно. Але дорога довга, а в мене лише одна нога. От я й спізнився. До того ж я злякався холоду й дощу. Тож і вернувся додому, взяв на плечі свою хатину і поніс з собою. Та гілки, якими вона вкрита, весь час падали мені на очі, я погано бачив дорогу і йшов дуже повільно.
Слон уважно вислухав равликову розповідь про всі ті поневіряння, а тоді весело розреготався. А нареготавшись, сказав:
— Гарна твоя мова, равлику. Відсьогодні ти матимеш очі на рухліших ріжках. І зможеш більше не боятися, що їх повиколюють гілки.
А як покарання за сьогоднішнє спізнення завжди носитимеш свою хатку на спині.
Із того дня равлик має очі на рухливих ріжках і живе в хатці, яку завжди носить на спині.
ЧОМУ КІТ УМИВАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ОБІДУ
Заїрська народна казка
Зловив якось кіт необережного горобця та й збирається його з’їсти. А горобець і каже:
— Вихований кіт ніколи не обідатиме невмиваний.
— Твоя правда,— погодився кіт.
Кинув він горобця і почав умиватися.
А горобець тим часом утік, сів на високій гілці та й глузує з дурного кота.
Обурився кіт:
— Наступного разу,— каже,— я спочатку пообідаю, а вже потім вмиватимусь!
От із того часу коти вмиваються завжди після обіду.
ЧОМУ В БАБОК ТОНЕНЬКИЙ СТАН
Заїрська народна казка
Колись у сиву давнину люди прокидалися вранці з першим криком півня. Але півень кукурікав тільки тоді, як квакала жаба.
Та ось сталася дивна пригода. Одна жінка товкла маніок у ступі. Бабку, яка жила близенько по сусідству, розлютив той шум. Кинулася вона на жінку і вжалила її.
Від несподіваного болю впустила жінка товкач. Упав товкач на великий глечик, повнісінький води. Розлилася вода по землі і попала в нору, де спав полоз. Кинувся він тікати і впав у рів, просто на жабу, яка там сиділа. З переляку жаба квакнула. Півень, почувши її, закукурікав. Попрокидалися люди. Бачать — ще темна ніч надворі. Пішли вони скаржитися царю. Усі звертають вину на півня. Тоді кличе цар півня до себе. А півень виправдовується.
— Я,— каже,— закукурікав тільки тоді, як почув жабине квакання!
Кличе тоді цар жабу, а та теж захищається:
— Я заквакала, бо мені на спину впав змій і налякав мене!
Привели полоза. Розказує він свою пригоду:
— Мене розбудила вода з перекинутого глечика!
Нарешті знайшли й жінку, чий глечик перекинувся. Розповіла вона, як її вжалила бабка.
От кличе цар до себе бабку, а та не знає, як пояснити свій вчинок. Кинули бабку до в’язниці. Почала вона літати з кінця в кінець. Посадили її тоді на ланцюг. Хоче бабка літати, та ланцюг не дає. Коли випустили бабку із в’язниці, стан її, стягнутий ланцюгом, став тоненький-тоненький.
От із тих часів у всіх бабок такий тонесенький стан.
ЧОМУ ПІВНІ СПІВАЮТЬ ТАК РАНО
Заїрська народна казка
Одного ранку півень, сидячи на гілці над річкою, почав голосно кукурікати і розбудив крокодила, який іще спав на дні.
Посварилися крокодил із півнем і подалися до суду. Крокодил так галасував, так лютував, що судді вирішили справу на його користь.
Другого ранку півень вже не співав, і сонце не зійшло.
Запала темна, аж чорна ніч.
Вождь селища пішов до півня й спитав, чому той не співає. Півень розказав йому про те, що сталося. Тоді вождь скасував рішення суду і наказав йому кукурікати, як завжди, удосвіта.
Півень знову почав удосвіта кукурікати, і люди радісно вітали сонце.
Півень щодня кукурікає для того, щоб сходило сонце.