Казки народів світу

Коли вони лишилися самі, стара розповіла Нтомбінде, що Чоловік-Змій — це її син.

— Багато років тому його зачарували молодші брати,— сказала вона.— Вони заздрили йому, бо він мав успадкувати владу і багатство вождя. Він живе поблизу, але всі бояться його і не дозволяють йому заходити до села.

— Я не боюсь,— сказала Нтомбінде.— Як мені побачити його?

— Я не можу цього сказати,— відповіла стара.— Але лягай тут, у моїй хатині для гостей, а вранці ми щось вирішимо.

Нтомбінде зняла свою прекрасну одежу і лягла в кутку хатини на очеретяній циновці. Стара зайшла побажати їй на добраніч і принесла два горщики. В одному було м’ясо, а в другому пиво. Вона поставила їх на підлогу й сказала:

— Не їж цю їжу, донечко.

Відтак щільно зачинила двері й пішла.

Нтомбінде міцно спала всю ніч і прокинулася, добре відпочивши. Вона помітила, що горщики були порожні.

— Я нічого не їла,— сказала вона, коли стара увійшла в хатину подивитися на горщики.

— От і добре,— сказала та. *

Цілий день селяни розважали Нтомбінде і її подруг, а ввечері Нтомбінде запросили знову до хатини старої жінки.

Все було так, як і попередньої ночі. Два горщики, цього разу один із кашею, другий з пивом, були поставлені в хатині, а вранці обидва були порожні, хоч Нтомбінде не торкалася їх і не чула, щоб хто-небудь відчиняв двері і заходив до хати.

На третю ніч, коли Нтомбінде вже лежала на циновці, стара знову зайшла з двома горщиками — в одному була тушкована оленина, а в другому — пиво.

— Якщо почуєш, як хтось заходить до хатини, спитай, хто це, але не бійся.

Нтомбінде не могла заснути, тому що їй було цікаво, хто ж це пробирався крізь зачинені двері так тихо, їв усю їжу, випивав пиво і щезав без жодного звуку.

Почувши якийсь шелест коло горщиків з їжею, вона сіла й запитала:

— Хто це?

В хатині було дуже темно, але Нтомбінде відчула щось тепле і слизьке поруч.

— Хто ти і що тут робиш? — спитав чоловічий голос поруч неї.

— Мене звати Нтомбінде. Я прийшла, щоб вийти заміж за Чоловіка-Змія,— відповіла вона спокійно.

— Ти певна, що хочеш вийти заміж саме за нього? — спитав голос.— Помацай те, що лежить біля тебе, й скажи, чи хочеш ти мати такого чоловіка.

Нтомбінде вже здогадалася, хто зайшов до хатини, але вона простягла обидві руки і намацала тепле, довге, слизьке зміїне тіло.

— Так, я вирішила вийти заміж за Чоловіка-Змія. І ні за кого іншого,— сказала вона твердо.

І ту ж мить Нтомбінде відчула рукою, що слизьке тіло Змія стало більше схоже на ногу людини.

— Що трапилося? — вигукнула вона.— О, було б добре, якби тут був вогонь. Я так хочу побачити, хто це поруч зі мною.

Нараз спалахнуло світло, і вона побачила не Змія, а високого гарного юнака.

— Ти розігнала чари! — радісно скрикнув він.— Багато років у мене було тіло змія. Мої брати зачарували мене так, що я мусив лишатися змієм доти, доки яка-небудь дівчина не пообіцяє вийти за мене заміж. Як можу я віддячити тобі за твою ласку?

Чоловік-Змій став вождем свого племені, а його злих братів вигнали геть. Нтомбінде привела молодого красеня до свого батька, а той благословив їх і дав багато подарунків своїй доньці.