Світова гібридна війна: український фронт

Кредит, що, за висловом Президента Украї­ни П. Порошенка агентству Bloomberg[15], був, по суті, «хабарем» Януковичу за відмову від євроінтеграційного курсу Украї­ни, мав не фінансовий, а політичний характер. На тлі активізації в Украї­ні інформаційної пропаганди щодо «економічних втрат від євроінтеграції» та переваг від вступу до ЄАЕС наслідком перемовин з Путіним у Сочі стала відмова Януковича (через день після їх офіційної зустрічі) підписати Угоду про асоціацію з ЄС на Вільнюському саміті Східного партнерства 27 листопада 2013 р. Серед інших зобов’язань, очевидно, наступним кроком був би вступ Украї­ни до Митного союзу та Євразійського економічного союзу.

Надання Росією цієї позики позбавлене інвестиційної доцільності, оскільки економіка Украї­ни перебувала в стагнації, а відсоткова ставка за кредитом у 5 % була майже вдвічі нижчою, ніж за іншими зовнішніми позиками Украї­ни (8—10 % річних у валюті). Отже, стає очевидним, що мотивацію такого кроку справді слід шукати в політичній площині: Росія мала намір сформувати інструмент фінансового тиску, реалізація якого несла загрози фінансовій безпеці та націо­нальним інтересам Украї­ни.

Незважаючи на здійснення платежів з обслуговування «кредиту Януковича», РФ упродовж 2014—2015 рр. активно використовувала «борговий чинник» впливу, передбачений певними «особливими» умовами його отримання, зокрема[16]:

— незвичайного для суверенного позичальника положення, згідно з яким у разі перевищення державним боргом Украї­ни порогу в 60 % номінального ВВП кредитор має унікальне право достроково пред’явити облігації до викупу. Така умова надавала власникам «боргу Януковича» більше переваг порівняно з іншими кредиторами та ще більше посилювала політичний контроль і утримання Украї­ни «на короткому повідку»: дестабілізуючи суспільно-­політичну та економічну ситуацію (шляхом окупації території, нових торгових обмежень, анексії Криму), Росія підштовхувала Україну до « боргового дна»;