Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
— наперед сплачених податків 37,3 млрд грн та невідшкодованого ПДВ 21,6 млрд грн, що загалом становило 58,9 млрд грн;
— проблем НАК «Нафтогаз України» на оплату різниці цін у тарифах на газ — 33,4 млрд грн;
— розбалансованості місцевих бюджетів, яка потребувала додаткових 9,2 млрд грн ресурсів з державного бюджету через збільшення вартості обслуговування боргу від девальвації та компенсації зростання тарифів на газ та комунальні послуги.
Таким чином, реальний фіскальний розрив державного бюджету станом на березень 2014 р. сягнув 289,8 млрд грн, що на той час практично дорівнювало сумі ще одного державного бюджету;
здійснювалася підтримка НБУ штучно фіксованого курсу національної грошової одиниці. Після вимушеної девальвації курсу гривні в умовах валютно-фінансової кризи, з кінця 2008 р. НБУ здійснював штучну підтримку курсу на рівні близько 8 грн/дол. США. Проте це не сприяло формуванню фундаментальних умов для зміцнення національної валюти, а навпаки — суттєво обмежувало експортний потенціал економіки, натомість стимулювало відносно дешевий імпорт, що пригнічувало власне виробництво. Закономірним наслідком політики штучної підтримки валютного курсу в несприятливих зовнішньоекономічних та внутрішньополітичних умовах стала втрата міжнародних резервів: з 2011 р. їх обсяг з незначними коливаннями поступово знижувався, досягнувши позначки 20,4 млрд грн станом на 01.01.2014 р. та 15,5 млрд грн на кінець лютого 2014 р.;
зберігалася слабка та нереформована банківська система. Загальна кількість працюючих банків протягом 2008—2013 рр. залишалась практично незмінною та коливалась у межах 175—184 одиниць, при цьому значна їх частка була відверто проблемними, збитковими, недокапіталізованими, «схемними» та «кишеньковими». При цьому реального «одужання» банківської системи після світової валютно-фінансової кризи 2008 р. не відбулось: якість кредитного портфеля банків залишалася сумнівною, зберігалась висока залежність банків від валютних кредитів та депозитів, спостерігався високий рівень присутності іноземного капіталу в банківській системі, кількість працюючих відділень (значна кількість яких були збитковими) суттєво перевищувала реальні потреби економіки та споживачів.
Зазначені дисбаланси у фінансовій системі України підсилювалися її безпосередньою залежністю від РФ у цій сфері, що пов’язано із «наслідуванням» Україною російського досвіду при формуванні власної нормативно-правової бази, наявністю значної частки компаній з російським капіталом, зокрема в банківській сфері та сфері страхового ринку, а також із особливостями трудової міграції українських громадян, борговою «пасткою» тощо. Тісні торговельно-економічні зв’язки України з РФ стали основою формування єдиних підходів у сфері державного регулювання, зокрема фінансових відносин. В експертних осередках та науковій фінансовій літературі російський досвід тривалий час позиціонувався як визначальний. У часи пострадянської перебудови економіки вітчизняне наслідування помилок РФ загальмувало перебіг ринкових реформ. Нерідко ухвалення нормативно-законодавчих актів у РФ, зокрема у бюджетно-податковій сфері, було необхідною та достатньою підставою їх прийняття в Україні. Таким чином, наприклад, у бюджетно-податковій сфері обґрунтовувалася необхідність з 2011 р. ухвалення Податкового кодексу, об’єднання чотирьох внесків[10] у єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на кшталт російського єдиного соціального податку[11] та ін. Водночас некритичне ставлення до копіювання більшості інших нововведень не забезпечувало їх дієвості та ефективності на практиці.
Наприклад, при запровадженні контролю трансферного ціноутворення методика спершу була переписана з російського законодавства із неправильно закладеною методологією контролю звичайної ціни[12] замість визнаного у світі «принципу витягнутої руки». Такий підхід дійсно є прийнятним для РФ, оскільки її експорт більш уніфікований нафтогазовою сировиною. У вітчизняних реаліях він виявився недієвим. Відповідну статтю 39 Податкового кодексу України було повністю переписано[13] через півтора року відповідно до чинних Рекомендацій ОЕСР. Іншим прикладом є проекти Закону України «Про державне стратегічне планування та прогнозування», тексти яких дублювали текст відповідного закону РФ.