Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
• Місто Попасна звільнено, над адмінбудівлями вивішені українські прапори.
• Прикордонники виявили на ділянці «Вовчанськ», на відстані 200 метрів від кордону з Україною, на території РФ, установку «Град» в похідному стані.
Окрім того, біля населеного пункту Петрівка, що на Луганщині, на відстані в 200 м від лінії кордону на території РФ, було виявлено 3 БТРи Росії та близько 40 російських військовослужбовців.
• Червоний Хрест визнав, що Україна знаходиться у стані війни. Як кажуть західні дипломати, це відкриває двері для обвинувачень у військових злочинах, у тому числі за катастрофіу із Боїнгом-777.
• Президент України Петро Порошенко виступає проти введення воєнного стану в країні.
«Закликаючи владу до ухвалення рішення про введення воєнного стану, народні депутати мають усвідомлювати наслідки для країни такого рішення. Сьогодні навіть одне необережне слово здатне потягнути за собою великі наслідки», — зазначив президент, цитує його прес-служба.
23 липня 2014 року
• Андрій Курков «Щоденник Майдану та війни»
23 липня 2014 року. Трагедія «стороннього» авіалайнера
Коли літо переступило через свою середину, 17 липня цього року, в небі над українським Донбасом ракета класу «земля-повітря» зупинила життя майже трьохсот людей і прикувала увагу всього світу до поля, всипаного уламками літака «Боїнг-777» та тілами загиблих пасажирів. До місця падіння тіл і уламків одразу виїхали збуджені проросійські бойовики, яким було дано завдання заарештувати або вбити українських льотчиків, якщо вони ще живі. Але коли перша група сепаратистів дісталася села Грабове та виїхала на поле, засіяне тілами й валізами, то, на свій подив бойовики побачили, що збитий «не той літак». «А чого вони тут над нами літають, у нас — війна!» — сказав один із бойовиків, розглядаючи трупи, поки інший знімав наслідки трагедії на відео на свій телефон. Так ця фраза попала в YouTube. Незабаром під’їхали нові бойовики. Вони зацікавилися вмістом розкиданих по полю валіз, зацікавилися золотими кільцями та сережками загиблих пасажирів. Почали знімати кільця та персні з пальців і розпихати по кишенях.
«Ми думали, це український транспортний літак!» — зізнався один із бойовиків італійському журналістові, кореспонденту газети Corriere della Sera. У цій фразі колишнього шахтаря з Тореза, що став бойовиком, і криється основна причина трагедії. Російське керівництво сепаратистів Донбасу забезпечило їх танками, зенітними установками, гарматами й масою іншої зброї, щоб успішно воювати проти української армії на землі. Але літаків Росія сепаратистам не дала, тому що, незважаючи на величезні зусилля, бойовикам не вдалося захопити ні Донецького, ні Луганського аеропортів. Навіть маленький військовий аеродром у Краматорську українські війська та добровольчі батальйони відстояли, зазнавши величезних утрат. Таким чином небо над Донбасом залишилося під контролем українських Військово-повітряних сил, які й допомогли наземним силам української армії відвоювати в сепаратистів раніше захоплені території. Саме через активність української авіації бойовики попросили в Росії й дуже швидко отримали зенітно-ракетні комплекси, здатні збивати літаки та вертольоти на будь-якій висоті. Але шахтарі та інші «ополченці» не в змозі управляти такою технікою. Для цього в неофіційне «відрядження» з Росії на територію Донбасу відправляли й відправляють нині кадрових офіцерів російської армії, фахівців військової справи. Це на їхньому рахунку 16 збитих літаків і вертольотів Військово-повітряних сил України, два з яких було збито бойовиками 23 липня. Гадаю, що фахівці, відповідальні за загибель майже трьохсот пасажирів «Боїнга-777» Малазійських авіаліній, вже терміново повернуті на батьківщину, до Росії. Туди ж відвезли установку «Бук», із якої було зроблено фатальний запуск ракети. Цю установку, на якій перед загибеллю «Боїнга» було чотири ракети, а після загибелі — три, що перевозили в бік російського кордону, зняли на відео випадкові чи невипадкові свідки та виклали обидва відео в інтернет. Я сумніваюся, що цю установку взагалі знайдуть навіть після закінчення військових дій на сході України.
Чотири дні поле, засіяне уламками літака й тілами пасажирів, охороняли майже тисяча озброєних бойовиків. Серед них були люди в камуфляжі та люди в цивільному. Люди в цивільному уважно оглядали тіла загиблих і час від часу давали вказівки, які з тіл вантажити на машини й відвозити. Хтось привіз апарат для різання металу, і частину корпусу літака заходилися різати. Потім бойовики говорили, що розрізали метал обшивки, щоб витягнути тіла загиблих. Але українські військові фахівці, проаналізувавши відеокадри з місця подій, припустили, що людьми в цивільному були російські військові фахівці, які перевіряли останки пасажирів і метал фюзеляжу літака на осколки або сліди ракети, яка збила літак. Може, саме цим пояснюється майже чотириденне недопускання до тіл і уламків літака українських і міжнародних фахівців.