Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
19 липня 2014 року
• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»
19 липня 2014 року. Учора троє загиблих і кілька поранених. Серед поранених — двоє моїх друзів. «Кум» і «П’єр». Вони зараз у госпіталі. Навряд чи скоро повернуться назад. Лікування довге.
У батальйоні зараз траур. Не чутно сміху і радощів. Немає ентузіазму.
«Лєрмонтов» узяв декілька гранатометників і поїхав на місце загибелі «Кочерги».
— Ви щось знайшли?
— Только продырявленную кепку. Больше ничего.
— Може, він ще живий?
— Не знаю... Тела мы не нашли...
— Не будуть вони ж мертвого забирати. Може, він у лікарні.
— Это надо смотреть уже в Попасной.
Появилася надія. Треба швидше звільняти місто. Може, нам пощастить і знайдемо його в лікарні.
Йду до «Троса». Він був у тому бою вчора. Може, бачив, що сталося з «Кочергою».
— Це було пекло! Ми пройшли міст і потрапили в засаду. Стріляли з усіх боків.
— Вони вас чекали...
— Я взагалі не знаю, як вибрався звідти живим. Що це за війна така? Стільки хлопців загинуло!
— А ти «Кочергу» бачив там?
— Я бачив його краєм ока декілька разів. Він відтягував пораненого. Але там неможливо було щось розгледіти добре. Кулі човгали по асфальту як навіжені. Не знаю, що з ним трапилось потім. Ми постійно відстрілювались і відступали.
— А як ти добрався сюди?
— Нас кинули. Броня поїхала вперед. Нас забула. Усю дорогу пішки. Як таке може бути, «Піаніст»? Скажи! Як?
Не знаю, що йому відповісти. У самого настрій паскудний. Підбадьорити не зможу.
У всіх великий стрес. Деякі бійці не можуть із цим справитися. Плачуть. Кричать.
— Треба йти штурмувати цю чортову Попасну знову! Треба звільнити місто й знищити цих виблюдків, що повбивали наших хлопців.
Уночі в туалетах можна зустріти бійців, які п’ють. Поминають своїх побратимів. Вони роблять це потайки і дуже тихо. Якщо їх застукають, то доба в підвалі забезпечена.
У мене пропало бажання грати. Яка взагалі може бути музика зараз? Треба все добре обміркувати. Я вже був у бою. Бачив, що там коїться. Наскільки близько смерть. Смерть не тільки від ворога. Смерть ще й від своїх. Але я вижив. Це не просто подароване життя. Це подія, яка говорить про щось більше. Про те, що потрібно рухатись далі. Потрібно звільнити Попасну в пам’ять про «Кочергу». Він ніколи не повернувся б назад. Мстився б за кожного з нас до кінця. Доки є сили. Доки є ще дихання.
Снують чутки, що ми ще раз будемо штурмувати місто на днях. Я радію з такої можливості. Але декого це приводить у жах. Бійці починають тікати додому. Жах бою, з яким вони зіштовхнулися вчора, пересилює будь-яку бойову мотивацію. Вони в полоні страху. Повторити ще раз таке — рівноцінне самогубству. Таких бійців небагато. Декілька чоловік. Усе одно не можу їх зрозуміти. Ви ж знаєте, що це війна. Смерть тут — звичайна річ. Усім про це говорили ще у тренувальному таборі. І що тепер залишається — «піджати» хвости і тікати додому? Навіщо тоді взагалі було йти в батальйон?
• Зведення новин
У результаті постійних обстрілів міста за добу загинули 16 (3 жінки, 13 чоловіків) мирних жителів, отримали поранення 66 луганчан.Тривають активні дії в районі населеного пункта Лисичанськ та Северодонецьк.
Здійснено три артилеристських та мінометних обстріли аеропорту «Луганськ» та мінометний обстріл блокпосту в районі населеного пункту Суха Балка.
Окрім того терористи обстріляли з установки БМ-21 «Град» блокпост в районі населеного пункту Червонопартизанськ.
Також був здійснений обстріл блокпосту в районі населеного пункту Олександро-Калинове зі стрілецької зброї.
• Попри інформацію про звільнення луганського аеропорту, атака на летовище з боку бойовиків триває.
• Вночі неподалік від міста Артемівськ під час вогневого контакту загинули троє і поранено десять військовослужбовців 3-го резервного батальйону Національної гвардії України. За попередніми даними частина підрозділу потрапила в засідку терористів при передислокації особового складу.
20 липня 2014 року
• Зведення новин
Сили АТО утримують позиції в районах аеропортів Донецька і Луганська.
• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції на сході України загинули 8 українських військовослужбовців, ще 50 солдатів отримали поранення.
• Бойовики ведуть вогонь по центру Луганська з РСЗВ БМ-21 «Град», які раніше прибули в місто з боку Краснодону. Снаряди пошкодили школу, гуртожиток та інші будівлі в центрі міста. Очевидно, що вогонь ведеться з метою скомпрометувати сили АТО.