Ежені Гранде. Селяни

— Ви живете з моєї землі! — заявив йому граф з насмішкуватою суворістю.

— А ви думаєте, що я можу жити повітрям? — сміючись, заперечив Гобертен.

— Геть, падлюко, я вас виганяю! — закричав генерал, шмагаючи його хлистом, цю обставину управитель завжди заперечував, бо сталася вона при зачинених дверях.

— Я не піду, аж поки не отримаю від вас посвідчення про цілковиту здачу звітності,— холодно сказав Гобертен, віддалившись від лютого кірасира.

— Побачимо, що скаже про вас виправний суд, — відповів Монкорне, знизуючи плечима.

Почувши, що йому загрожують виправним судом, Гобертен з усмішкою глянув на графа. Ця усмішка одразу знесилила руку генералові, ніби її нерви були раптово перерубані. Пояснімо цю усмішку.

Уже два роки тому зять Гобертена, якийсь Жандрен, що довгий час служив членом суду першої інстанції у Віль-о-фе, був за протекцією графа де-Суланжа призначений головою цього суду. Нагороджений званням пера у 1814 році і не зрадивши Бурбонів під час Ста днів, пан де-Суланж випросив це призначення у хранителя печаті. Ця спорідненість надавала Гобертенові певного значення в краї. І насправді, голова суду у невеличкому місті — це відносно поважніша особа, ніж голова суду вищої інстанції, який у департаментському центрі зустрічає собі рівних в особі начальника гарнізону, єпископа, префекта, головного збирача податків, тоді як звичайний голова суду цих рівних осіб не має, через часте звільнення від посади і змінність прокурора першої інстанції та супрефекта. Молодий. Судрі, товариш Гобертена-сина і по Парижу, і по Егах, в цей час був щойно призначений заступником прокурора суду першої інстанції у головному місті департаменту. Перед тим, як стати жандармським унтер-офіцером, Судрі-батько, артилерійський фур'єр, був поранений в одному бою, захищаючи пана де-Суланжа, тоді ад'ютанта генерала. При заснуванні жандармерії граф де-Суланж, уже призначений полковником, випросив для свого рятівника посаду жандармського унтер-офіцера в Суланжі; згодом він же виклопотав місце, з якого почав свою службу молодий Судрі. Нарешті, через те, що одруження мадмуазель Гобертен було вже справою, вирішеною на Бетюнській набережній, безчесний управитель почував себе сильнішим у краї, ніж генерал-лейтенант, відставлений за штат.