Ежені Гранде. Селяни

— Я буду батьком родини, — сказав він. — Ви знаєте, яку репутацію мають управителі; мій тесть — республіканець насправді римської чесності і до того ж впливова людина; я хочу йому довести, що гідний його.

Мадмуазель Лагер затвердила розрахунки Гобертена у найпохвальніших для нього виразах.

Щоб завоювати довір'я пані дез-Ег, управитель спочатку спробував трохи приборкати селян, з повною підставою побоюючись, як би не зазнали шкоди від їх крадіжок прибутки і як би не скоротилися внаслідок цього могоричі лісопромисловця; але в ті часи народ-владар скрізь почував себе вдома; поміщиця злякалася своїх государів, побачивши їх так близько, і сказала своєму Рішельє, що насамперед хоче вмерти спокійно. Прибутки колишньої оперної примадонни так перевищували її витрати, що вона допустила впровадження найзгубніших прецедентів. І от, щоб не скаржитися в суд, вона терпіла, коли її землі захоплювали сусіди. Бачачи, що її парк оточений неприступними стінами, вона не побоювалась безпосереднього порушення її особистого приємного проводження часу і, як справжній філософ, не бажала нічого, крім спокою. На кілька тисяч франків прибутку більше або менше, знижки з договірної ціни, які вимагав лісоторговець за порубки, зроблені селянами, — що означало все це для марнотратної й безтурботної відставної оперної діви, яка ціною втіх збила собі стотисячний річний прибуток, а тепер без скарг примирилася з скороченням на дві третини свого шістдесятитисячного прибутку?

— Ет! — вигукувала вона з легковажністю «нечестивиць» старого режиму, — всім треба жити, навіть Республіці!

Її покоївка й візир у спідниці, грізна дівчина Коше, спробувала була розкрити їй очі, бачачи, яку владу забирав Гобертен над тією, що її від самого початку величав «пані», незважаючи на революційні закони про рівність; але Гобертен, в свою чергу, розкрив очі дівчині Коше, показавши їй начебто одержаного його батьком, громадським обвинувачем, доноса, в якому її дуже настійливо було обвинувачено в зносинах з Піттом і Кобургом[67]. Відтоді обидві влади поділилися, але на манер Монгомері[68]. Коше вихваляла Гобертена мадмуазель Лагер, як Гобертен вихваляв їй дівчину Коше. Проте доля покоївки була цілком забезпечена, — вона знала, що пані включила її в свій заповіт, відписавши їй шістдесят тисяч франків. Пані вже на могла обійтися без Коше, так вона звикла до неї. Дівчина ця вивчила усі таємниці туалету любої пані. Вона мала талант присипляти любу пані ввечері тисячею казок і будити її вранці улесливими словами; нарешті, до останнього дня життя любої пані вона не знаходила в ній ніяких змін, а коли люба пані лежала в труні, дівчина Коше, безперечно, знайшла її ще вродливішою, ніж коли.