Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
Майбутній поставщик провіанту для Республіки не балував мадмуазель Лагер; він посилав їй в Париж близько тридцяти тисяч франків на рік, хоч Еги мали на той час приносити щонайменш сорок тисяч; отож оперна діва, нічого не розуміючи в справах, була в захваті, коли Гобертен обіцяв їй тридцять шість тисяч.
Щоб обгрунтувати суму теперішніх багатств управителя Егів перед судом імовірності, потрібно з'ясувати їх початок. При підтримці свого батька молодий Гобертен був призначений мером Бланжі. Отже, він мав змогу всупереч законам примусити робити всі належні платежі дзвінкою монетою, тероризуючи (тодішнє модне слівце) боржників, яких він міг на свій розсуд піддавати або не піддавати нищівним реквізиціям республіканського уряду. Сам же управитель платив своїй хазяйці асигнаціями, поки були в обігу ці паперові гроші, які, коли й не збагатили державу, то збагатили багатьох приватних осіб. За три роки, з 1792 до 1795 року, молодий Гобертен нажив на Егах сто п'ятдесят тисяч франків, якими він і оперував на паризькій біржі. Начинена асигнаціями, мадмуазель Лагер була вимушена обернути на гроші брильянти, що стали їй тепер непотрібними: вона передала їх Гобертенові, який продав їх і чесно віддав виторг дзвінкою монетою. Цей вияв сумлінності дуже зворушив мадмуазель Лагер; відтоді вона повірила в Гобертена, як у Піччіні[66].
У 1796 році, на час свого шлюбу з громадянкою Ізорою Мушон, дочкою колишнього члена Конвенту й друга його батька, Гобертен мав триста п'ятдесят тисяч у дзвінкій монеті, і через те, що Директорія здавалася йому сталою владою, він, перед тим, як женитися, побажав одержати від своєї хазяйки похвальну атестацію за п'ять років свого управління маєтком, посилаючись на зміну в своєму житті.
— Я буду батьком родини, — сказав він. — Ви знаєте, яку репутацію мають управителі; мій тесть — республіканець насправді римської чесності і до того ж впливова людина; я хочу йому довести, що гідний його.
Мадмуазель Лагер затвердила розрахунки Гобертена у найпохвальніших для нього виразах.
Щоб завоювати довір'я пані дез-Ег, управитель спочатку спробував трохи приборкати селян, з повною підставою побоюючись, як би не зазнали шкоди від їх крадіжок прибутки і як би не скоротилися внаслідок цього могоричі лісопромисловця; але в ті часи народ-владар скрізь почував себе вдома; поміщиця злякалася своїх государів, побачивши їх так близько, і сказала своєму Рішельє, що насамперед хоче вмерти спокійно. Прибутки колишньої оперної примадонни так перевищували її витрати, що вона допустила впровадження найзгубніших прецедентів. І от, щоб не скаржитися в суд, вона терпіла, коли її землі захоплювали сусіди. Бачачи, що її парк оточений неприступними стінами, вона не побоювалась безпосереднього порушення її особистого приємного проводження часу і, як справжній філософ, не бажала нічого, крім спокою. На кілька тисяч франків прибутку більше або менше, знижки з договірної ціни, які вимагав лісоторговець за порубки, зроблені селянами, — що означало все це для марнотратної й безтурботної відставної оперної діви, яка ціною втіх збила собі стотисячний річний прибуток, а тепер без скарг примирилася з скороченням на дві третини свого шістдесятитисячного прибутку?
— Ет! — вигукувала вона з легковажністю «нечестивиць» старого режиму, — всім треба жити, навіть Республіці!
Її покоївка й візир у спідниці, грізна дівчина Коше, спробувала була розкрити їй очі, бачачи, яку владу забирав Гобертен над тією, що її від самого початку величав «пані», незважаючи на революційні закони про рівність; але Гобертен, в свою чергу, розкрив очі дівчині Коше, показавши їй начебто одержаного його батьком, громадським обвинувачем, доноса, в якому її дуже настійливо було обвинувачено в зносинах з Піттом і Кобургом[67]. Відтоді обидві влади поділилися, але на манер Монгомері[68]. Коше вихваляла Гобертена мадмуазель Лагер, як Гобертен вихваляв їй дівчину Коше. Проте доля покоївки була цілком забезпечена, — вона знала, що пані включила її в свій заповіт, відписавши їй шістдесят тисяч франків. Пані вже на могла обійтися без Коше, так вона звикла до неї. Дівчина ця вивчила усі таємниці туалету любої пані. Вона мала талант присипляти любу пані ввечері тисячею казок і будити її вранці улесливими словами; нарешті, до останнього дня життя любої пані вона не знаходила в ній ніяких змін, а коли люба пані лежала в труні, дівчина Коше, безперечно, знайшла її ще вродливішою, ніж коли.
66
Піччіні, Ніколо (1728–1800) — італійський композитор, опери якого в свій час мали великий успіх.
67
Пітт, Вільям-молодший (1759–1806) — прем'єр-міністр Англії, непримиренний ворог революційної Франції; Кобург — герцог Саксен-Кобурзький, австрійський фельдмаршал, командував військами інтервенції проти революційної Франції.
68
«…поділилися, але на манер Монгомері» — французьке прислів'я, що означає такий поділ, коли один дістає все, а другий — нічого.