Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
«Ліно, я сприймаю це як, ні“».
Дощ затарабанив іще гучніше — і я зрозумів цей знак. А потім поклав їй у долоню маленький твердий предмет — срібний ґудзик, який я знайшов на потрісканому тарабайчиному сидінні. Того самого дня, коли ми зустрілися під дощем. Здавалося б, дрібниця, але я завжди носив його з собою.
«Тримай. Має допомогти. Мені допомогло — сто відсотків».
Я бачив, чого їй коштує незламність. Вона зняла ланцюжок і додала ґудзик до своєї колекції милих витребеньок.
«Дякую».
Якби могла, вона б усміхнулася.
Я подибав до Сестер і Амми. Тітка Грейс підвелася, спираючись на ковіньку:
— Сюди, Ітане. Ми припасли для тебе місце.
— Може, нарешті всядетеся, Грейс Стетем? — засичала позаду літня жінка з фіолетовим волоссям.
Тітка Пруденс обернулась:
— А ви, може, помовчите, Сейді Ганікат? А то я вас інакше про це попрошу.
Тітка Грейс посміхнулася до місіс Ганікат і додала:
— Сідай, любчику, сідай.
Я протиснувся між бабцями Мерсі та Грейс.
— То як ти, красунчику? — усміхаючись, вщипнула мене за руку Тельма.
За вікном ударив грім, і світло замиготіло. Декілька літніх жінок аж охнули від переляку.
Доволі знервований молодик, який сидів по центру складаного столу, підвівся і прокашлявся:
— Це всього лише стрибки напруги. Тож займіть свої місця, будемо починати. Мене звати Бертран Голлінзворт, я голова шкільної ради. Якщо я не помиляюся, це зібрання скликане з приводу петиції щодо відрахування зі школи Джексона міс Ліни Дюкейн.
Директор Гарпер відповів містеру Голлінзворту як головний обвинувач, чи, точніше, як головний кат при місіс Лінкольн:
— Так, сер. Петицію мені передали декілька занепокоєних батьків, а підписали її ще двісті найшановніших батьків і жителів Гатліна, а також чимало учнів школи.
Ще б пак!
— Які підстави для відрахування?
Містер Гарпер перегорнув кілька сторінок жовтого блокнота і зачитав підстави як справжній вирок:
— Напад. Руйнування шкільного майна. До того ж, міс Дюкейн уже була на випробному терміні.
«Напад? Я ні на кого не нападала».
«Це лише звинувачення. Вони нічого не доведуть».
Я не втримався і скочив, перш ніж директор закінчив промову:
— Це все неправда!
З іншого боку столу вистрибнув іще якийсь чоловік, силкуючись перекричати дощ і кількадесят стривожених моїми манерами жінок:
— Юначе, займіть ваше місце! Тут вам не балаган!
Містер Голлінзворт перекрикнув нас:
— Чи є у нас свідки для обґрунтування обвинувачень?
Тепер іще більше людей перешіптувалися між собою, намагаючись з’ясувати, що ж означає слово «обґрунтування».
Директор Гарпер продер горло:
— Так. І нещодавно до мене надійшла інформація, що підтверджує аналогічну поведінку міс Дюкейн у попередній школі.
«Що він верзе? Що вони знають про мою колишню школу?»
«Гадки не маю. А що в ній трапилося?»
«Нічого!»
Жінка за дорадчим столом перегорнула перед собою кілька паперів:
— Гадаю, ми б хотіли спершу заслухати президента батьківського комітету школи Джексона — місіс Лінкольн.
Лінкова матір артистично вийшла з-за лавки і рушила до гатлінівських присяжних. Тепер вона особисто могла взяти участь у шоу «Суд».
— Доброго вечора, леді та джентльмени.
— Місіс Лінкольн, оскільки ви одна з тих, хто зініціював подання петиції, чи не розповісте ви нам і всім присутнім, що вам відомо про цю ситуацію?
— Певна річ. Міс Рейвенвуд, тобто міс Дюкейн, переїхала до міста кілька місяців тому, і відтоді у школі Джексона почалися всі негаразди. Спочатку вона розбила вікно на уроці англійської.
— А воно розлетілося і мало не поранило мою маленьку до кісток! — вигукнула місіс Сноу.
— Воно взагалі серйозно поранило кількох дітей. Чимало з них постраждало від уламків розбитого скла.
— Постраждала одна Ліна, і це був нещасний випадок! — крикнув Лінк із дальнього кутка зали.
— Веслі Джефферсон Лінкольн, тобі краще негайно піти додому, якщо ти ще маєш здоровий глузд! — засичала місіс Лінкольн.
Потім вона знову опанувала себе, поправила спідницю і повернулася до дисциплінарного комітету:
— Чари міс Дюкейн доволі серйозно діють на «слабку» стать, — додала вона зловтішно. — Як я вже й казала, вона розбила вікно на уроці англійської, і це так налякало багатьох учнів, що, свідомі свого громадянського обов’язку учениці школи Джексона, самі вирішили створити корпус «Янголів-охоронців», чиєю єдиною метою є захист рідної школи. Це справжній загін з охорони безпеки.