Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
— Сподіваюся, ти розумієш, що робиш, — кинув він, але підвестися більше не намагався. Патякати він міг що завгодно, але ми обоє знали, що смикнись Ерл іще раз, і з нас двох на підлозі знову опиниться він.
— Цілком, — відповів я, витягуючи Ліну зі ще більшої в’язкої калюжі, що мала бути сніговим заметом.
— Ходімо, Ерле. Вже оголошують короля й королеву, — роздратовано мовила Саванна, і Ерл підвівся, обтрушуючи костюм.
Я протер очі, прибираючи з обличчя мокре волосся. Ліна стояла поряд, здригаючись від холоду. З її сукні мутною водою скапував штучний сніг. Навіть у натовпі навколо неї залишалося трохи простору — ніхто, крім мене, не наважувався підійти до Ліни ближче. Я спробував витерти її обличчя рукавом, але вона відступила.
«Так завжди».
— Ліно.
«Я мала б здогадатися».
Поряд з нею з’явилася Ридлі вкупі з Лінком. Вона не тямила себе від гніву.
— Не розумію, сестричко, чого ти тусиш із такими, як вони, — вона випльовувала ці слова з такою ж огидою, з якою дещо раніше говорила Емілі. — Вони не можуть так ставитися до нас — ніхто з них ні до кого з нас, темних чи світлих. Де твоє відчуття гідності, Ліно-худі-коліна?
— Це того не варте. Не сьогодні. Я просто хочу додому, — Ліні було так ніяково, що вона навіть не сердилася на Ридлі. Вона мала або боротися, або скласти зброю, і у цьому випадку вибрала останнє. — Ітане, відвези мене додому.
Лінк зняв сріблястий піджак і одягнув його на Ліну:
— То якась халепа.
Ридлі ж не заспокоювалася, точніше — не хотіла тамувати свій гнів:
— Сестро, вони усі, за винятком Сірничка, суцільна халепа. Ну, і ще мого нового хлопця — Веслі-Преслі.
— Тобто Лінка. Я казав тобі, мене звати Лінк.
— Годі, Ридлі, з неї й так уже годі, — відрізав я, більше не відчуваючи чарів сирени.
Ридлі подивилася на щось за моєю спиною і темно посміхнулась:
— Як подумати, то й з мене вже годі.
Я простежив за її поглядом. Королева і її почет встигли піднятися на сцену і шкірилися зі своїх тронів. Саванна знову була сніговою королевою — хто б подумав інакше! Вона осяйно всміхалася до Емілі, котра, як і минулого року, стала її крижаною принцесою.
Ридлі приспустила чорні окуляри, і її очі спалахнули знайомим вогнем — здалося, що він навіть почав обпікати. У її руці з’явився льодяник, і у повітрі знову розлився солодкий липкий дурман.
«Не треба, Ридлі».
«Справа не в тобі, сестричко, — все набагато складніше. Пора привести це товстопике місто до тями».
Подумки я чув голос Ридлі так само чітко, як і Лінин. Я похитав головою.
«Ридлі, облиш, ти тільки все зіпсуєш».
«Розплющ очі — куди вже гірше. Чи вони на це здатні?»
Вона поплескала Ліну по плечу.
«Дивись і вчися».
Ридлі не зводила очей з королівського почту і не виймала з рота льодяника. Я щиро сподівався, що у напівтемряві ніхто не міг розгледіти її страхітливих котячих очей.
«Ні! Вони ж усе повісять на мене! Ридлі, облиш».
«Гат-блін слід провчити, і зробити це маю я».
Ридлі впевнено рушила до сцени, викарбовуючи кроки цокотливими лискучими підборами.
— Агов, крихітко, ти куди? — поквапився за нею Лінк.
У цю мить сходами до своєї блискучої сріблястої пластмасової корони підіймалася Шарлотта, вбрана в пухкі шари мерехтливої лавандової тафти, зшитої у сукню, на два розміри на неї малу. Певно, цього року Шарлотта знову посіла четверте місце після крижаної фрейліни Іден. І от, коли вона долала останню сходинку, її величезне лавандове творіння з ефектом стрункості зачепилося за край колони і ззаду відпоролося по ненадійно простроченому шву. Ще кілька секунд Шарлотта не розуміла, в чому річ, а тим часом півшколи побачило її суперзвабливі рожеві панталони завбільшки з Техас. Шарлотта заверещала, як навіжена, мовби промовляючи: «Невже тепер усі знають, яка я насправді товста?»
Ридлі зловтішалася.
«От лишенько!»
«Ридлі, припини!»
«Я лише починаю!»
Шарлотта не замовкала, а Емілі, Іден і Саванна намагалися заховати її за своїми підлітковими весільним сукнями. У колонках зарипіла музика і раптом змінилася на запис «Роллінг стоунз».
«Співчуваючи дияволу» — цілком у дусі Ридлі. Вона вирішила гучно про себе заявити.
Пари на танцмайданчику сприйняли нову пісню за прикол навіженого тридцятип’ятирічного діджея Дикі Вікса і його спробу прославитися на шкільних вечірках. Але прикол якраз стосувався їх. Забудьте про коротке замикання гірлянд — за мить усі лампочки над сценою і залою почали лускати одна по одній, створюючи ефект небезпечного доміно.