Що таке антична філософія?
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-2-3
- Переводчик: Сергей Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Що таке антична філософія?». Краткое содержание книги:
Зрозуміло, що книга, написана з таких позицій, не обмежується викладом «поглядів» античних філософів: за улюбленим висловом її автора вона покликана не лише інформувати, а й формувати. Розповідаючи про античну філософію як історичний феномен, твір пропонує читачу авторське розуміння філософії і, що можливо є найважливішим, спосіб прочитання філософських (і не тільки античних) текстів.
Книга вперше презентує наукову спадщину видатного філософа-антикознавця українською мовою.
Я боявся виглядати у своїх власних очах тим, хто красиво говорить, але нездатний вдатись до рішучої дії[867].
Друга небезпека, найгірша з усіх, полягає у переконанні, що можна обійтися без філософської рефлексії. Потрібно, щоб філософський спосіб життя обґрунтовувався раціональним та мотивованим філософським дискурсом. Цей дискурс невіддільний від способу життя. Зокрема, потрібна критична рефлексія античних, модерних та східних філософських дискурсів, які виправдовують той чи інший спосіб життя. Потрібно, таким чином, намагатися пояснити, чому ми діємо у той чи інший спосіб, та розмірковувати над своїм власним досвідом та досвідом інших. Без цієї рефлексії філософське життя ризикує перетворитися на банальність, рутину, на добрі почуття або на якусь помилку. Безперечно, не потрібно намагатися самому написати «Критику чистого розуму» для того, щоб, нарешті, почати жити як філософ. Проте жити філософським чином неодмінно означає також розмірковувати, рефлексувати, концептуалізувати, у якийсь строгий та технічний спосіб «мислити самостійно», як сказав би Кант. Філософське життя є дослідженням, яке ніколи не зупиняється[868].
Зрештою, ніколи не потрібно забувати, незважаючи на стійкі стереотипи, завжди присутні у підручниках, що античне філософське життя завжди було тісно пов’язане з турботою про інших та що ця вимога невід’ємна від філософського життя, особливо коли йдеться про сучасний світ. Як говорить Фрідман:
Модерний мудрець (якби він існував) ніколи не відвернувся би сьогодні — як це з відразою зробили чимало естетів — від людської клоаки[869].
Проте говорячи це, він віднаходить, і ми разом із ним, майже нерозв’язні проблеми стосунків античного філософа із громадою. Бо громадянськи активний філософ завжди ризикує захопитись політичними пристрастями та ненавистю. Ось чому в очах Ж. Фрідмана для того, щоб спробувати полегшити долю людей, потрібно зосередитись «на малих групах і навіть на індивідах» та «на духовному зусиллі (зміні небагатьох)», яке, вважає він, зрештою, закінчиться поширенням цього впливу. Філософ дуже гостро відчуває свою самотність та свою неспроможність у світі, що розривається між двома несвідомими: одне з них породжує ідолопоклонство грошам, а друге призводить до злиднів та страждання мільярдів людських істот. За таких умов філософ ніяк не може досягти абсолютного спокою мудреця. Філософувати, таким чином, означає страждати від цієї ізоляції та неспроможності. Проте антична філософія також вчить нас ніколи не здаватись і завжди продовжувати осмислено діяти та намагатися жити згідно з нормою, якою є Ідея мудрості, що б там не траплялося, навіть якщо наша дія нам самим видається дуже обмеженою. Як казав Марк Аврелій:
Не сподівайся Платонової держави: вистачить і малого поступу; і хай би що з того вийшло — не думай, що це дрібниця[870].
Бібліографія[871]
Ніцше Ф. Людське, надто людське, Другий том, Другий розділ: Мандрівник та його тінь, §86.
Kant І. Vorlesungen über die philosophische Enzyklopàdie // Kants gesammelte Schriften, XXIX. Berlin: Akademie, 1980. — S. 8, 12.
Плотин. Еннеади, V, 6 (24), 5, 9.
Симплікій. Коментар на «Підручник» Епіктета (Introduction, texte grec et apparat crinique par I. Hadot. — Leiden : Brill, 1996. —XXIII, ligne 163).
Nietzsche F. Fragments posthumes. Automne 1881, 15 [59] // Oeuvres philosophiques complètes. — T. V. — P. 530.
Petrarca. De sui ipsius et multorum ignorantia // Prose, a cura di G. Martelotti. — Milano, 1955. — P. 746—748.
Сенека Луцій Анней. Моральні Листи до Луцилія, 108, 56 (Пер. А. Содомори. — К.: Основи, 1996).
Паскаль. Думки, §331 (Brunschvicg), (Пер. А. Перепаді та О. Хоми. — К.: Дух і Літера, 2009. — §533)
Епіктет. Бесіди, III, 21, 23.
Thoreau. Walden / Ed. et trad. G. Landré-Augier. — Paris, 1967. — P. 89.
Плотин. Еннеади, II, 9 (33), 15, 39.
Montaigne M. Essais, III, 13. — Paris: Gallimard, 1962. — P. 1088.
Точні посилання на цитати з давніх текстів даються в примітках. Однак, для дуже «класичних» авторів, таких як Аристотель чи Платон, я не давав посилань на окремі видання чи переклади, задовольняючись відтворенням загальноприйнятих посилань, які містяться на берегах усіх видань, наприклад для Платона: Бенкет, 208 е, або ж поділу на книги, розділи та параграфи, як зазвичай роблять при цитуванні таких авторів як Цицерон чи Епіктет. Наступні уточнення покликані доповнити короткі вказівки, що даються в примітках. Вони допоможуть читачеві, який хоче звернутись до самих текстів, зрозуміти, якими виданнями давніх авторів я користувався.
867
Платон, Лист VII, 328 с.
868
Див.: Droit R.-P. Philosophie de printemps // Le Mondes des livres. — 21 avril 1995. — P. IX. Друа цитує визначення Кантом Aufklärung: Kant І. Reflexionen zur Metaphysik, Reflexion 6204 // Kant’s gesammelte Schriften. — Bd. XVIII. — S. 488.
869
Friedmann G. La Puissance… — P. 360.
870
Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IX, 29, 5; Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 321—325.
871
Бібліографія укр. перекладу відтворює бібліографію фр. видання книги П. Адо з деякими винятками. В І розділі Бібліографії посилання даються відповідно до тих самих принципів, що й в решті тексту перекладу — у випадку, якщо той чи той автор цитується за укр. перекладом його твору, посилання робиться на укр. видання; у випадку посилань на тексти «класичних» авторів (про яких йдеться на початку II розділу Бібліографії) з «відтворенням загальноприйнятих посилань» — імена і назви творів цих авторів даються українською, хоча цитати, за винятком окремо вказаних випадків, перекладались з французької. Їх переклад з оригіналів ускладнив би переклад книги П. Адо і перетворив би її з книги, адресованої широкому колу читачів, на складний науковий текст з різними перекладацькими версіями, коментарями і уточненнями. В II розділі «Бібліографії» перекладено бібліографічні коментарі П. Адо та додано посилання на видання укр. перекладів згаданих «класичних» авторів.
Перекладач щиро вдячний Юрію Вестелю за цінні поради щодо роботи з текстами античних філософів та Вікторії Фертенко за вдумливе редагування і корисні поради з вдосконалення тексту — прим. пер.