Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Система медичного забезпечення Збройних Сил була не спроможна повною мірою виконати покладені на неї завдання через «вічні» проблеми — зношування матеріальної бази та брак підготовлених фахівців.
Протягом останніх років військова інфраструктура, особливо у східних регіонах, не розвивалася, приблизно половина її об’єктів не відповідали сучасним оперативним вимогам.
Не в кращому стані перебували й інші складові сил оборони, а їх системи управління не забезпечували міжвідомчу взаємодію. Нормативно-правове визначення єдиної системи управління сил оборони України було відсутнє, так само, як і положення про Ставку Верховного Головнокомандувача.
Не розробленими були алгоритми спільних дій і взаємодії Збройних Сил з іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, у т. ч. спеціального призначення, та центральними і місцевими органами виконавчої влади України, що призвело до втрат особового складу і техніки в початковий період російської агресії.
Окремого аналізу заслуговують серйозні хиби в організації територіальної оборони держави. Вони обумовлювалися передусім неналежним ставленням до цих питань колишнього керівництва Генерального штабу Збройних Сил України, Уряду, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та військових формувань України[5].
Негативно позначилися на обороноздатності держави, бойових спроможностях Збройних Сил та інших військових формувань України прорахунки у формуванні та реалізації воєнно-економічної і військово-технічної політики.
До основних прорахунків воєнно-економічної політики слід віднести невідповідність фінансових ресурсів, які призначалися у попередній період, особливо у 2010—2013 рр., потребам для вирішення ключових завдань оборони України. Так, зокрема, Збройними Силами у зазначені роки з державного бюджету було отримано менше 1 % від валового внутрішнього продукту. Причому понад 80 % від цієї суми призначалося на утримання Збройних Сил і лише незначні кошти — на їх підготовку та розвиток озброєння і військової техніки. За такої політики армія поступово наближалася до повної деградації.
З причин низького рівня фінансування не були виконані основні оборонні програми, у тому числі: Державна програма розвитку озброєння і військової техніки Збройних Сил України на період до 2009 року; Державна цільова програма підготовки виробництва і створення спеціальних технологій та матеріалів для виготовлення нового і модернізації наявного озброєння і військової техніки на період до 2009 року. Суттєво зменшилися прикладні дослідження у сфері оборони, що позбавило можливостей формувати сучасний обрис Збройних Сил.
Відзначалися значні вади й у реалізації військово-технічної політики. Не було досягнуто її основної мети — підтримання технічної готовності систем і комплексів озброєння. Надто повільними темпами здійснювалася модернізація наявного озброєння, а розроблення нових зразків було зведено до мінімуму і здійснювалося без належної уваги з боку Уряду і Міністерства оборони України. Саме через це було зірвано плани створення багатофункціонального ракетного комплексу, національного корвету для Військово-Морських Сил України, не завершено важливі розробки керованих авіаційних засобів ураження.
Гібридна війна на сході України, особливості застосування в ній збройних сил виявили помилкові погляди оборонного відомства України щодо перспективних видів озброєння в сучасних війнах. Як показує досвід цієї війни, виникли потреби у розробці, зокрема:
— засобів розвідки, передусім артилерійської, радіо- і радіотехнічної, повітряної з використанням безпілотних літальних апаратів (БПЛА);
— засобів управління, особливо в тактичній ланці, і важливих їх елементів (засобів зв’язку, автоматизації, позиціонування тощо);
— засобів ураження, насамперед вогневих — протитанкових та протикорабельних ракетних комплексів, ударних БПЛА, артилерійських систем з керованими боєприпасами, мінометів, ручних гранатометів.
Окремої уваги потребує розробка і виготовлення засобів колективного та індивідуального захисту.
Не менш важливо також запроваджувати сучасні (за стандартами НАТО) системи інженерного, логістичного, медичного та іншого забезпечення бойових дій.
За достатньо тривалий період незалежності Україні так і не вдалося реформувати оборонно-промисловий комплекс відповідно до потреб оборонної сфери держави і запровадити в його діяльність сучасні технології. Жодну із численних концепцій, стратегій і державних програм, які приймалися з цього питання у попередні роки, не було реалізовано. Низка найактуальніших проблем, які гальмують розвиток вітчизняного ОПК, набула хронічного характеру. Серед них: