Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Метою цієї діяльності були формування конфліктного потенціалу та довготривала дестабілізація ситуації в Україні.
На підготовленому роками ґрунті зростали нові для нашої країни потужні загрози — сепаратизм, екстремізм, тероризм.
Драматичні події в АР Крим і на сході України засвідчили, що система забезпечення національної безпеки України, що існувала на той момент, була неефективною, не враховувала особливостей війн нового типу, зокрема зростання ролі політичних, економічних, інформаційних та інших невоєнних засобів боротьби. Система керівництва державою в умовах агресії була зорієнтована переважно на класичну війну з панівною роллю у ній збройної боротьби. Не було чітко визначено порядок планування і комплексного застосування воєнних, політичних, економічних та інформаційних сил і засобів під час відсічі агресії. Система мобілізаційної підготовки та мобілізації держави була, по суті, дещо видозміненим варіантом такої системи в колишньому Радянському Союзі, тож потребувала модернізації.
Правоохоронні органи держави також виявилися нездатними гарантовано захистити права і свободи українських громадян, ефективно боротися із терористами та найманцями, а також організованою злочинністю та корупцією. Через запроваджену у 2010—2013 рр. практику непрофесійних, але лояльних до влади кадрових призначень розвідувальні, контррозвідувальні та інші спеціальні органи держави були свідомо зруйновані. В результаті вони виявилися неспроможними забезпечувати ефективне виконання покладених на них завдань.
Неефективність державної політики у сфері безпеки та оборони була також обумовлена спотворенням основних механізмів державного управління. Ігнорувалися принципи такого управління: верховенство права, неухильне дотримання законодавства; відповідальність суб’єктів забезпечення національної безпеки України за виконання поставлених перед ними завдань; прозорість основних напрямів видатків на національну безпеку і оборону; дієвий контроль у сфері національної безпеки із залученням інститутів громадянського суспільства, зокрема за використанням фінансових і матеріальних ресурсів.
Часті хаотичні кадрові зміни дезорганізовували роботу органів влади. Практика призначень за принципами політичної лояльності та корупційної «доцільності» призвела до декваліфікації кадрового складу державної служби у сфері національної безпеки.
Одним із наслідків цього стали прорахунки в прогнозуванні воєнно-політичної обстановки — можливість здійснення Росією збройної агресії проти України взагалі не розглядалася. Ця стратегічна помилка на тлі ненадійності зовнішніх гарантій безпеки дорого коштувала нашій державі.
Було очевидно, що у короткій перспективі Україна, де не сформувалися сприятливі умов для забезпечення інтересів громадян, суспільства і держави та подальшого поступу на засадах демократії та ринкової економіки, не могла розраховувати на членство в ЄС або НАТО. За таких умов забезпечення національної безпеки і оборони, захист суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів мали здійснюватися виключно власними силами, однак їх належному розвиткові уваги не приділялося.
Спостерігалося постійне недофінансування потреб Збройних Сил України, спеціальних служб та правоохоронних органів. Навіть ті обмежені кошти, що виділялися з державного бюджету, часто використовували неефективно і не за призначенням, про що свідчать результати перевірок Рахункової палати України. Крім того, слід зважати на високу корупційну складову в органах сектору безпеки і оборони України на той час.
Постійною високою загрозою національній безпеці України було перебування в АР Крим угруповання Чорноморського флоту РФ. Цей чинник відіграв чи не ключову роль у реалізації сценарію Кремля з анексії Криму. Нині відбувається значне посилення військової присутності Російської Федерації на цій анексованій частині української території. Збільшується угруповання Чорноморського флоту РФ, пришвидшено інтеграцію захоплених українських об’єктів військової інфраструктури до загальноросійської структури, на півострові створюється потужне і повноцінне угруповання збройних сил РФ, оснащене сучасними зразками озброєння та військової техніки, у т. ч. носіями ядерної зброї.
Загалом на початковому етапі протидії збройній агресії мали місце проблемні питання координації та взаємодії органів сектору безпеки і оборони України. Особовий склад правоохоронних і спеціальних органів України був значною мірою дезорієнтований, на них чинився значний інформаційний та психологічний тиск. Відчувалася перевага російських військових частин, а також підрозділів спецслужб у професійній підготовці та в оснащенні (системи зв’язку, розвідки, РЕБ).