Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Ернест оплатив вечерю. Вони вийшли з ресторану й рушили до книжкової крамниці, і Пол запитав:
— Розкажи-но про цей експеримент трохи детальніше. Наскільки ти з нею відвертий?
— Коли йдеться про відвертість, можу сказати, що я торую абсолютно новий для мене шлях, але все не так, як я собі уявляв. Я сподівався на інший розвиток подій.
— Чому?
— Я хотів, щоб ці стосунки були більш людськими, більш екзистенційними, своєрідним одкровенням, щоб ми «разом дивилися у вічі крайнощам буття». Гадав, що ділитимуся своїми враженнями про неї «тут і тепер», що ми обговорюватимемо наші стосунки, мої тривоги, фундаментальні проблеми, які є для нас спільними. Але її не цікавили глибокі й змістовні питання, натомість вона розпитувала про банальне: мій шлюб, стосунки з жінками.
— І що ти їй на це відповідав?
— Зараз я прагну остаточно визначитися з напрямком, у якому варто рухатися. Намагаюся відокремити щиру реакцію від задоволення хтивої цікавості.
— Чого ж вона від тебе хоче?
— Полегшення. Ця жінка опинилася в тенетах жахливої життєвої ситуації, але здебільшого зосереджується на проблемі сексуальної фрустрації. Їй дуже кортить сексу. Ще вона обіймає мене наприкінці кожного сеансу — своєрідний ритуал.
— Обіймає? І як ти до цього ставишся?
— А чом би й ні? Це експеримент із реальними стосунками. Через відлюдькуватість ти геть забув той факт, що в сучасному світі люди постійно торкаються одне до одного. Ці обійми не мають еротичного забарвлення. Я знаю, які вони — сексуальні обійми.
— А я знаю тебе, Ернесте. Раджу бути обачним.
— Поле, дозволь мені тебе заспокоїти. Пам’ятаєш уривок із праці «Спогади, сни, роздуми», в якому Юнґ говорить про необхідність створення нової терапевтичної мови для кожного пацієнта? Що більше я про міркую про його слова, то більше вони мене надихають. Це найцікавіше зауваження Юнґа щодо психотерапії, хоча я не думаю, що він розвинув цю думку до кінця — Юнґ не усвідомлював, що важливим є не винайдення нової мови чи терапії для пацієнта, а власне процес цього винайдення! Інакше кажучи, найважливіше — це процес роботи психотерапевта з пацієнтом за умов чесності й відвертості. Цього я навчився від старого Сеймура Троттера.
— Класний учитель, — мовив Пол. — Зауваж, де він зрештою опинився.
«На прекрасному карибському пляжі», — хотів було сказати Ернест, але натомість мовив:
— Не варто поливати його брудом. Він таки знався на чомусь. А от щодо моєї пацієнтки… Гадаю, мені буде значно легше про неї розповідати, якщо вона матиме ім’я. Нехай це буде Мері. Отже, з Мері все дуже серйозно. Я пообіцяв собі, що буду з нею абсолютно відвертим, і результат не викликає жодних сумнівів. А обійми — то лише його складова, нічого особливого. Ця жінка має потребу в тілесному контакті, а доторк — ознака турботи. Повір, ці обійми уособлюють аґапе, а не пристрасть.
— Ернесте, я тобі вірю. І вірю, що саме це вони уособлюють і для тебе. Але чим вони є для неї?
— Дозволь мені розповісти про розмову, свідком якої я став минулого тижня: ішлося про природу психотерапевтичного зв’язку. Один із її учасників описав жахливий сон, який наснився його пацієнтці наприкінці лікування. У тому сні ця жінка разом із психотерапевтом поїхали на конференцію і зупинилися в одному готелі. І раптом психотерапевт пропонує їй оселитися у суміжній кімнаті, аби вони могли разом ночувати. Жінка йде до портьє і домовляється про це. Трохи згодом психотерапевт вирішує, що це погана ідея. Тож пацієнтці доводиться йти до стійки реєстрації, аби все скасувати. Але вже пізно — її речі занесли до нової кімнати. І з’ясовується, що нова кімната набагато краща: просторіша, розташована на вищому поверсі, а з вікна відкривається чудовий краєвид. А якщо звернути увагу на закони нумерології, кімната з номером 929 має більш сприятливу ауру.
— Чудово, я все зрозумів, — мовив Пол. — Сподіваючись на сексуальний зв’язок, пацієнтка вдається до важливих і позитивних змін — обирає кращу кімнату. Навіть коли надія на секс виявляється ілюзією, зміни вже незворотні: вона не може повернутися назад, як не може й повернутися до попередньої кімнати.
— Точно. Це і є моя відповідь на твоє запитання. Ключ до стратегії, яку я застосовую з Мері.
Кілька хвилин вони мовчки йшли вперед, а тоді Пол сказав:
— Коли я вчився у Гарварді, у нас був чудовий викладач — Елвін Семрад, який зауважував щось подібне… про переваги та навіть необхідність «сексуального напруження» пацієнтів у стосунках із психотерапевтами. Утім, Ернесте, для тебе така стратегія досить ризикована. Сподіваюся, ти подбав про «подушку безпеки». Вона приваблива?