Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Інакше кажучи, — мовив Пол, — ти і тільки ти зможеш або захистити її, або ж передати її з рук хвороби до рук смерті.
— Точно. Але я хотів сказати ось про що: протягом п’яти років психотерапевтичних сеансів тема її смерті не зринала жодного разу.
— Те саме можу сказати і я про своїх пацієнтів.
— Раджу звернути на це увагу. Така проблема завжди криється під зовнішньою оболонкою.
— А як щодо тебе, Ернесте? Як ти ставишся до всіх цих онтологічних проблем? З’являється новий матеріал, тож чи не означає це, що й психотерапії має бути більше?
— Ось чому я й пишу книгу про страх перед смертю. Пригадуєш, як Гемінґвей казав, що його психотерапевт — то «Corona»?
— Сигара?
— Та ні, друкарська машинка. Та модель була популярна ще до твого народження. Окрім письменницької діяльності, я отримую психотерапевтичну допомогу і від тебе.
— Авжеж, і ось мій рахунок за сьогоднішній вечір. — Пол кивнув офіціантові, аби той приніс чек, і жестом показав на Ернеста, який мав його сплатити. Відтак кинув оком на свій годинник: — За двадцять хвилин тобі треба бути в книжковій крамниці. Розкажи-но мені кількома словами про той експеримент із «самовикриття» з новою пацієнткою. Яка вона?
— Дивна жінка. Дуже розумна, справжній професіонал, але водночас на диво наївна. Нещасливий шлюб. Я хотів би, щоб ми разом дійшли до того моменту, коли вона наважиться з цим покінчити. Кілька років тому ця пацієнтка хотіла розлучитися, але в чоловіка діагностували рак простати, і тепер вона відчуває, що прив’язана до нього до кінця його життя. Успішно лікувалася тільки в одного психотерапевта зі Східного узбережжя. І — слухай уважно, Поле — мала з ним тривалі сексуальні стосунки! Кілька років тому він помер. А найогидніше те, що вона переконана, що ті стосунки були цілющими, і просто-таки молиться на того чоловіка. Уперше таке бачу. Я ще ніколи не зустрічав пацієнтів, які гадали б, що їм допоміг секс із психотерапевтом, а ти?
— Допоміг? Хіба що психотерапевтові, який у такий спосіб зняв напруження. Але для пацієнта це завжди погано… дуже зле!
— Чому ти кажеш «завжди»? Хвилину тому я розповів тобі про ситуацію, коли це реально допомогло. Не дозволяймо фактам ставати на заваді науковій істині!
— Гаразд, Ернесте. Беру це до уваги та спробую бути об’єктивним. Отже… треба поміркувати. На думку спадає одна справа — пригадуєш, кілька років тому ти був експертним свідком… ішлося про Сеймура Троттера, чи не так? Він стверджував, що допоміг пацієнтці в такий спосіб і тільки за подібних умов лікування могло бути ефективним. Але той чоловік був справжнім нарцисом, він уособлював зло, тож хто міг йому повірити? Колись я працював із пацієнткою, яка кілька разів переспала зі своїм підстаркуватим психотерапевтом — після того, як померла його дружина. «Благодійний трах» — ось як вона це називала. Ця жінка зізнавалася, що секс ані допоміг, ані зашкодив, але загалом досвід був радше позитивний, аніж негативний. Звісно, — вів далі Пол, — траплялося й чимало психотерапевтів, які закохувалися в пацієнток, а потім із ними одружувалися. На них теж варто зважати. Щоправда, подібна статистика мені ще не траплялася. Доля цих шлюбів нікому не відома — можливо, вони значно міцніші, аніж ми припускаємо! Насправді нам завжди бракує статистики, а от про катастрофи ми знаємо все! Інакше кажучи, нам відомий чисельник, а от знаменник — ні.
— Дивно, — мовив Ернест, — аналогічний аргумент, слово до слова, висловила й моя пацієнтка.
— Гм, це ж очевидно: ми знаємо про катастрофи, але не відаємо про обставини, за яких вони стаються. Можливо, є пацієнти, яким такі стосунки пішли на користь, але ми ніколи про них не чули! А от зрозуміти, чому вони мовчать, досить просто. По-перше, це не те, що варто обговорювати публічно. По-друге, можливо, такі стосунки їм допомогли, але ми про це не знаємо, бо пацієнти більше не зверталися по допомогу до психотерапевтів. І, по-третє, якщо досвід справді був «цілющим», своїм мовчанням вони намагаються захистити психотерапевта. Отже, Ернесте, це і є відповідь на твій закид про наукову істину. Можна сказати, я вшанував науку. Водночас для мене питання сексуальних стосунків між психотерапевтом і пацієнтом передусім має моральний аспект. Наука ніколи не зможе переконати мене в тому, що аморальність моральна. Я переконаний, що сексуальні стосунки з пацієнтами — це не терапія чи кохання, а експлуатація, знущання з довіри. Утім, я й гадки не маю, що сказати про твою пацієнтку, яка стверджує геть протилежне. Навіть не уявляю, навіщо вона тобі бреше!