Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-242-6
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:
Чинник 3. Країни здійснюють вибіркові зміни у своїх інституціях та політиці шляхом «спорудження огорожі» та відокремлення інституцій/напрямків політики, які потребують змін, від тих, які їх не потребують. Аналогічним чином індивіди також «споруджують огорожу», щоб вибірково змінити свої певні індивідуальні риси, залишивши решту незмінними.
Чинник 5. За взірець для своїх інституцій та політики країни можуть брати інституції та політику інших країн — так само, як індивіди можуть брати за взірець методи подолання кризи, що використовуються іншими індивідами.
Чинник 7. Країни, подібно до індивідів, здійснюють чесну самооцінку — або не здійснюють її. Щоправда, для чесної самооцінки країна потребує певного ступеня загальнонаціонального консенсусу, тоді як індивід здійснює (або не здійснює) самооцінку самотужки.
Чинник 8. Країни мають історичний досвід, а індивіди — особисті спогади про попередні загальнонаціональні чи особистісні кризи.
Ще у двох випадках відповідність між чинниками є більш загальною і менш конкретною.
Чинник 9. Країни різняться своїми способами подолання фіаско та своїм бажанням вивчати інші способи вирішення проблем у разі, коли перші спроби завершилися невдало. Згадаймо, наприклад, про надзвичайно відмінні реакції на поразку Німеччини після Першої світової війни та цієї ж країни після Другої світової; Японії — після Другої світової, Сполучених Штатів — після В'єтнамської війни. Індивіди також різняться своєю здатністю зносити поразку або початкову невдачу, і цю індивідуальну характеристику часто називають терплячістю.
Чинник 12. Країни можуть мати різноманітні обмеження своєї свободи вибору, обумовлені, зокрема, географією, національним багатством, а також військовою та політичною потужністю. Індивіди також стикаються з різноманітними обмеженнями своєї свободи вибору, але з абсолютно інших причин, таких як необхідність догляду дітей, специфіка роботи, особистий дохід тощо.
І насамкінець, для решти трьох чинників індивідуальний чинник слугує лише метафорою, яка позначає те, що стосується країни.
Чинник 6. Психологи визначили й детально описали таку характеристику індивідів, як сила Его. Ця характеристика стосується лише індивідів, бо про силу Его країни говорити не можна. Однак країнам все ж притаманна така характеристика, як національна ідентичність, для обговорення якої ми матимемо ще не одну нагоду і яка для країн має приблизно таке саме значення, як сила Его для індивідів. Національна ідентичність означає особливості мови, культури та історії, які роблять країну унікальною серед інших у світі й зумовлюють національну гордість громадян; ці особливості громадяни країни вважають спільними для себе.
Чинник 10. Іще однією характеристикою індивідів, яку визначали й докладно описали психологи, є індивідуальна гнучкість та її протилежність — індивідуальна жорсткість, або ж ригідність. Ця характеристика є всеохопною рисою характеру індивіда, її прояви не залежать від якоїсь конкретної ситуації. Наприклад, якщо людина суворо дотримується принципу «ніколи не позичати гроші друзям», але в інших аспектах своєї поведінки проявляє гнучкість, то її не можна затаврувати як «ригідну особистість». Негнучка особистість проявляє себе в тому, що має суворі правила поведінки для більшості життєвих ситуацій. Наприклад, якщо говорити про начебто «негнучкі» Японію та Німеччину, хочеться нагадати той факт, що в певні періоди своєї історії ці обидві країни проявляли надзвичайну гнучкість у багатьох важливих справах — як ми пересвідчимося відповідно в розділах З та 6. На відміну від індивідуальної гнучкості, гнучкість національна може проявлятися залежно від конкретної ситуації. До цього питання ми повернемося в епілозі.
Чинник 11. І останнє. Індивіди мають індивідуальні засадничі цінності, такі як чесність, амбітність, релігія та родинні зв'язки. Нації також мають те, що можна визначити терміном «засадничі цінності», й деякі з них перетинаються з індивідуальними засадничими цінностями (наприклад, чесність та релігія). Національні засадничі цінності пов'язані з національною ідентичністю, але не аналогічні їм. Наприклад, і Шекспір, і Теннісон є особистостями, що символізують британську національну ідентичність, але Теннісон не став причиною того, що Британія відмовилася від переговорів з Гітлером навіть у найтяжчі дні травня 1940 року. Ця відмова спиралася на засадничу цінність: «Ми ніколи не здамось».
Як я вже згадував у пролозі, національні кризи виносять на поверхню такі додаткові питання, які ніколи не виникають або виникають у вигляді віддалених аналогій під час криз індивідуальних. До них належать:
• ключова загальнонаціональна роль політичних та економічних інституцій;
• питання ролі національного лідера або лідерів у подоланні кризи;
• загальні питання, які стосуються колективного ухвалення рішень;
• питання щодо того, як здійснюються вибіркові зміни в результаті загальнонаціональної кризи — мирним шляхом чи насильницьким переворотом;
• питання способу, в який здійснюються різні типи загальнонаціональних змін: одночасно у вигляді цілісної програми чи окремо й не одночасно;
• питання причини виникнення загальнонаціональної кризи: в результаті внутрішніх подій чи внаслідок зовнішнього удару, завданого іншою країною;
• проблема досягнення примирення (особливо після такої кризи, як війна та масові вбивства) між сторонами конфлікту: примирення між групами всередині країни чи примирення між країною та її сусідами.
Розпочинаючи розгляд цих питань, у наступному розділі я наведу перший із двох прикладів загальнонаціональної кризи, спричиненої нападом або загрозою нападу з боку іншої країни. Ми побачимо, що Фінляндія, красива мова якої зіграла таку значну роль у моїй особистісній кризі 1959 року, є вдалою ілюстрацією значної кількості чинників, пов'язаних із результатами національної кризи.
Частина 2
Країни: кризи, що відбулися
Розділ 2
Війна Фінляндії з Радянським Союзом
Поїздка до Фінляндії — Мова — Фінляндія до 1939 року — Зимова війна — Кінець Зимової війни — Продовження війни — Після 1945 року — Йдучи по лезу бритви — Фінляндизація — Структура кризи
Фінляндія — скандинавська країна з населенням лише 6 мільйонів осіб, яка межує зі Швецією на заході та Росією на сході. Впродовж століття перед Першою світовою війною це була автономна частина Російської імперії. Вона була бідною і мало цікавила європейських сусідів, а за межами Європи на неї практично не зважали. На початку Другої світової війни Фінляндія стала незалежною, але однаково лишалася незаможною; осердя її економіки утворювало сільське та лісове господарство. Нині ж ця країна відома в усьому світі своїми технологіями та промисловістю, вона вважається однією з найбагатших держав, чий середній дохід на душу населення сумірний з аналогічним показником Німеччини та Швеції. Безпека Фінляндії ґрунтується на кричущому парадоксі: вона є ліберальною соціал-демократичною країною, яка багато десятиліть підтримувала чудові й довірчі стосунки з колишнім комуністичним Радянським Союзом, а в подальшому — з нинішньою автократичною Росією. Така комбінація рис становить яскравий приклад вибіркових змін.
Якщо ви приїжджаєте до Фінляндії вперше і хочете зрозуміти фінський народ та його історію, вам варто розпочати своє знайомство з країною з відвідин Гієтаніємі — найбільшого цвинтаря у столиці Фінляндії Гельсінкі. На відміну від Сполучених Штатів, де загиблих військових ховають на Арлінгтонському національному цвинтарі поблизу Вашингтона та інших окремих ветеранських кладовищах у всіх куточках країни, Фінляндія не має окремих цвинтарів для військових. Натомість загиблих фінських військових привозять додому й хоронять на цивільних кладовищах їхнього міста або парафії. Значна частина цвинтаря Гієтаніємі виділена загиблим солдатам із Гельсінкі. Це — почесне місце на пагорбі, якраз над могилами президентів Фінляндії та інших політичних лідерів і довкола пам'ятника фінському фельдмаршалу Карлу Густаву Маннергейму (1867-1951).