Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Якщо ви плутаєтеся в чотирьох відмінках німецької мови або в шістьох відмінках латини, то будете просто нажахані, дізнавшись, що фінська мова має аж 15 відмінків, багато з яких є замінниками прийменників в англійській мові. Мені добре запам'яталося, як під час моєї першої поїздки до Фінляндії один військовий навчав мене шістьом відмінкам фінської мови (замінникам англійських прийменників до, на, з, в, усередину, зсередини), показуючи на стіл (pöytä), на якому (pöydällä — гармонія голосних!) стояла чашка і в якій (pöydässä) лежав гвіздок, чашка береться зі столу (pöoydältä) і ставиться на стіл (pöydälle), а гвіздок забивають у стіл (pöytään) і витягають зі столу (pöydästä).

Що стосується решти відмінків, то найчастіше іноземці плутаються в знахідному та родовому. В латині та німецькій мові, де родового відмінку немає, всі прямі додатки виражаються знахідним відмінком: I hit the ball англійською і Ich schlage den Ball німецькою[4]. Однак у фінській мові щоразу, коли використовується прямий додаток, треба визначатися — ваша дія стосується всього предмета (тоді слід вживати знахідний відмінок), чи лише його частини (в такому разі потрібен родовий відмінок). Визначитися з тим, б'єте ви частину м'яча чи увесь м'яч, може, й неважко. Але значно важче визначитися з відмінком тоді, коли йдеться про якийсь абстрактний іменник. Наприклад, якщо у вас з'явилася якась ідея, то правила фінської мови вимагають від вас визначитися: йдеться про всю ідею чи лише про якусь її частину, бо від цього залежить, який відмінок слід використовувати — знахідний чи родовий. Одним із моїх фінських знайомих у 1959 році був шведський фін, чиєю рідною мовою була шведська, однак він вільно розмовляв і фінською. Проте у Фінляндії цей чоловік не міг влаштуватися на роботу до жодної державної установи, бо претенденти на державну посаду мають здати екзамен із фінської та шведської мов. Мій приятель розповів, що в 50-х роках достатньо було один-єдиний раз переплутати у фінській мові знахідний відмінок з родовим — і екзамен вважався проваленим, а доступ до державної роботи закритим.

Усі ці риси роблять красиву фінську мову унікальною, вона є предметом національної гордості, й володіють нею практично лише фіни. І ця мова сформувала осердя тієї фінської національної ідентичності, за яку під час війни з Радянським Союзом готові були померти так багато фінів.

Іншими ключовими «елементами» фінської національної ідентичності є фінські композитори, архітектори й дизайнери, а також бігуни на довгі дистанції. Фінський композитор Ян Сібеліус вважається одним із найвидатніших музичних митців XX століття. Фінські архітектори та дизайнери інтер'єру відомі в усьому світі. (Американським читачам нагадаю про арку в Сент-Луїсі, Вашингтонський аеропорт ім. Даллеса і термінал авіакомпанії Trans-World Airlines — усі ці споруди спроектував народжений у Фінляндії архітектор Ееро Саарінен.) Після Першої світової війни, коли переможці-союзники створили чимало нових держав, Фінляндія (яка також була серед них) займала особливе місце завдяки Сібеліусу та знаменитому фінському рекордсмену-стаєру Пааво Нурмі на прізвисько Летючий Фін. На Олімпійських іграх 1924 року він здобув перемогу і встановив олімпійський рекорд із бігу на 1500 метрів, годину потому переміг на дистанції 5000 метрів, через два дні вийшов переможцем у кросі на дистанцію 10 000 метрів, а наступного дня показав найкращий результат на дистанції 3000 метрів. Його рекорд на дистанції 1 миля протримався аж вісім років! Завдяки цим перемогам з'явилася приказка, що Нурмі та інші фінські бігуни «занесли на своїх спинах Фінляндію до мапи світу». Всі ці здобутки також посилили фінське почуття власної унікальності, їхню національну ідентичність та бажання боронитися від радянських завойовників попри, здавалося б, абсолютно безнадійну ситуацію.