Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-242-6
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:
Зрозуміло, що короткострокова кризова терапія — не єдиний спосіб подолання особистісної кризи. Я розповідаю про неї не для того, щоб провести якісь паралелі між обмеженим у часі курсом із шести сеансів кризової терапії та курсом подолання загальнонаціональної кризи. Останню не подолати за шість загальнонаціональних сеансів упродовж невеликого відрізку часу. Я загострюю увагу на короткостроковій кризовій терапії тому, що терапевти, практикуючи цей метод, накопичили чимало досвіду й ділилися своїми спостереженнями один з одним. Багато часу вони проводять у дискусіях і видають книги про чинники, що впливають на результат кризової терапії. Про ці дискусії я багато чув від своєї дружини Марі майже кожного тижня того року, коли вона проходила підготовку в центрі кризової терапії. Інформація про ці дискусії була для мене корисною, бо привертала увагу до обставин, вартих дослідження як можливих чинників впливу на результати загальнонаціональних криз.
Кризові терапевти визначили щонайменше дюжину чинників, наявність яких може свідчити на користь того, що індивід успішно впорається з подоланням особистісної кризи (табл. 1.1). Розгляньмо ці чинники, починаючи із трьох-чотирьох, які є однозначно критичними до початку курсу лікування або на його початковій стадії.
1. Усвідомлення індивідом свого кризового стану. Це — той чинник, який підштовхує людину до кризової терапії. Без такого усвідомлення ніхто навіть не прийде до кризової клініки й не почне (якщо вирішить не звертатися до клініки) долати сформовану кризу самотужки. Допоки людина не визнає: «Так, у мене дійсно є проблема» (а таке визнання може зайняти багато часу), у подоланні кризи жодного прогресу бути не може. Моя професійна криза 1959 року почалася з того, що після дванадцяти років безперервних успіхів у середній школі я визнав: лабораторний науковець із мене ніякий.
2. Готовність взяти на себе особисту відповідальність. Просто визнати: «У мене виникла проблема» — недостатньо. Бо далі відразу ж можна почути таке продовження: «Але в моїй проблемі винні інші люди. Саме вони або якість сторонні сили заважають мені жити». Така жалість до себе, а також схильність зображувати з себе жертву є найбільш поширеними виправданнями того, що люди не хочуть займатися розв'язанням особистісних проблем. Тож після того, як людина визнала наявність проблеми, виникає необхідність здійснити другий нелегкий крок: взяти на себе відповідальність за її подолання. «Так, існують інші люди та сторонні сили, але вони — це не я. Я не можу змінити інших людей. Я — єдина особа, чиї вчинки можу контролювати повною мірою. Якщо мені хочеться, щоб інші люди та сторонні сили змінилися, то я маю взяти на себе відповідальність і що-небудь для цього зробити, змінивши власну поведінку та власні реакції. Якщо ж я сам не робитиму нічого, то оті інші люди просто так не зміняться».
3. «Спорудження огорожі». Якщо людина визнала наявність кризи, взяла на себе відповідальність, готова зробити хоч щось для її подолання й нарешті прийшла до кризового терапевтичного центру, то на першому лікувальному сеансі можна буде зосередитися на «спорудженні огорожі», тобто ідентифікації та окресленні проблеми, яку належить вирішити. Якщо людина, що потрапила у кризову ситуацію, не здатна впоратися з цим самотужки, вона починає вважати себе нікчемою і почувається паралізованою. Відповідно виникає таке основоположне запитання: що в індивіді є такого, що функціонує добре і змін не потребує, таке, на що можна буде покластися? І що можна й потрібно відкинути та замінити новими підходами? Далі ми переконаємося, що це питання «вибіркової зміни» є ключовим для переоцінки під час загальнонаціональної кризи.
4. Допомога від інших. Більшість із тих, кому вдалося успішно пережити кризу, добре знають ціну матеріальної та емоційної підтримки з боку друзів, а також офіційних груп підтримки, що надають допомогу хворим на рак, алкоголікам або наркоманам. Серед поширених прикладів матеріальної допомоги можна назвати виділення тимчасового житла тим людям, чий шлюб щойно розпався; надання професійних і реалістичних порад охопленим кризою індивідам, чия здатність до вирішення проблем тимчасово погіршилася внаслідок важкого емоційного стану; забезпечення практичної допомоги з отримання важливої інформації, пошуку нової роботи, знаходження нових компаньйонів, а також сприяння у влаштуванні дитини в новий дитсадок. Психологічна підтримка полягає в умінні вислухати людину, допомогти їй чіткіше окреслити проблеми, які в неї виникли, і відновити тимчасово втрачену надію та впевненість у собі.
Для пацієнта кризового терапевтичного центру таке «звернення по допомогу» є одним із необхідних перших чинників, що сприяють подоланню кризи: пацієнт прийшов до центру, тому що усвідомив свою потребу в допомозі. Від людей у кризовому стані, які не звертаються до терапевта, надалі прохання про допомогу може прозвучати надто рано, запізно або не прозвучати взагалі, бо дехто ускладнює своє становище тим, що намагається подолати кризу самостійно, без сторонньої допомоги. Можу навести особистий приклад спроби отримати допомогу поза межами кризового терапевтичного центру: коли моя перша дружина ошелешила мене, заявивши, що збирається зі мною розлучитися, впродовж перших кількох днів я обдзвонив своїх чотирьох найліпших приятелів і вилив перед ними свою душу. Всі четверо розуміли мене й співчували, бо троє з них самі були розлученими, а четвертому ледве вдалося зберегти свій шлюб, над яким нависла загроза. Хоча моє звернення по допомогу не змогло запобігти неминучому розлученню, воно виявилося першим кроком у тривалому процесі переоцінки своїх стосунків з іншими людьми, і результатом цієї переоцінки став другий шлюб — цього разу щасливий. Розмови із близькими друзями допомогли мені зрозуміти, що недоліки притаманні не мені одному і що я можу зрештою стати щасливим — як це вдалося іншим людям.
5. Інші індивіди як зразок. Інші люди часто стають джерелом допомоги, оскільки застосовані ними альтернативні методи виходу із кризи можуть бути прикладом для наслідування. Знову зазначу, що для більшості з нас, тих, хто успішно подолав кризу, великим позитивом стала наявність знайомого, якому вдалося вибратися із подібної ситуації, а застосовані ним методи подолання кризи можна було взяти й собі на озброєння. В ідеалі такими взірцями бувають друзі та знайомі, з якими можна вільно говорити і від яких можна навчитися, як слід вирішувати проблеми, аналогічні вашим. Але гарним прикладом може також стати та чи інша особисто вам не знайома людина, про життя якої та її методи подолання кризи ви раніше чули або читали. Наприклад, мало хто з читачів цієї книги знав Нельсона Манделу, Елеонору Рузвельт або Вінстона Черчилля особисто, але їхні біографії та автобіографії й досі є джерелом ідей та натхнення для інших людей, які використовували їх як взірець для подолання власної особистісної кризи.
6. Сила Его. Силою Его психологи називають важливий для подолання кризи чинник, який різниться у кожної особи. Це поняття означає, серед іншого, і впевненість у собі, але є значно ширшим. Сила Его означає відчуття самого себе, наявність мети, а також усвідомлення самого себе таким, яким ти є, — гордим і незалежним індивідом, що у своєму житті не залежить від схвального ставлення інших людей. Сила Его включає здатність переживати сильні емоції, залишатися зосередженим в умовах стресу, вільно висловлюватися, адекватно сприймати реальність і приймати виважені рішення. Ці поєднані між собою властивості є ключовими для здатності розробляти нові способи вирішення проблем і долати паралізуючий страх, який часто виникає внаслідок кризи. Сила Его починає формуватися в дитинстві, особливо з того часу, коли батьки починають приймати вас таким, яким ви є, не сподіваючись більше, що ви будете втілювати їхні мрії, й не ставлячись до вас так, наче ви є молодшим чи старшим, аніж насправді. Саме батьки навчають вас долати пригніченість, не даючи вам усього того, що вам хочеться мати, але водночас і не позбавляючи всього того, чого б вам хотілося. Увесь цей досвід сприяє формуванню сили Его, яка надалі допомагає людині долати кризу.