Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Потім естафетну паличку перейняв Рей Курцвайль, опублікувавши 2005 року свою книгу The Singularity Is Near: When Humans Transcend Biology («Синґулярність наближається: коли людство вийде за межі біології»). На відміну від Вінджа, Курцвайль, ставши головним проповідником Синґулярності, не боїться зазирнути за горизонт цього явища і дає нам надзвичайно детальний звіт про те, як виглядатиме майбутнє. За його словами, перша дійсно мисляча машина з’явиться під кінець 2020-х років. А сама синґулярність настане близько 2045 року.
Безперечно, Курцвайль — талановитий інженер і винахідник. Він започаткував цілу низку успішних компаній для виводу на ринок своїх винаходів в таких напрямах, як оптичне розпізнання символів, комп’ютерно-генероване мовлення, а також музичний синтез. Він є лауреатом двадцяти почесних докторських ступенів, його нагородили Національною медаллю США в галузі технологій та інновацій і ввели до Зали Слави Патентного відомства США (Patent Office’s Hall of Fame). Журнал Inc. якось назвав його «істинним наступником» Томаса Едісона.
Одначе робота Рея Курцвайля про синґулярність є химерною сумішшю з добре обґрунтованої й цілісної розповіді про технологічне прискорення та ідей, що видаються настільки надуманими, що межують з абсурдом. Візьмімо, наприклад, його заповітне бажання воскресити свого батька, взявши з могили зразки ДНК, а потім відтворивши його тіло за допомогою футуристичної нанотехнології. Довкола Курцвайля та його ідей згуртувалася жвава спільнота талановитих і часто яскравих особистостей. Ці «синґуляристи» навіть започаткували свій навчальний заклад. Університет Синґулярності, розташований в Кремнієвій долині, пропонує неофіційні програми рівня ВНЗ, зосереджені на вивченні експонентної технології, і до числа його компаній-спонсорів входять Google, Genentech, Cisco й Autodesk.
Одним з найважливіших пророцтв Курцвайля є та ідея, що в майбутньому ми неминуче зіллємося з машинами. Люди зазнають модифікації за допомогою мозкових імплантатів, які різко посилять їхній інтелект. І це інтелектуальне підсилення вважається критично важливим, якщо ми збираємося й далі здійснювати контроль над технологією після того, як точку Синґулярності буде пройдено.
Можливо, найсуперечливішим і найнеоднозначнішим аспектом курцвайлівського бачення доби пост-Синґулярності є той акцент, який його прихильники роблять на перспективі безсмертя, що вже замаячила на горизонті. Більшість синґуляристів помирати не збираються. Вони планують зреалізувати це небажання за допомогою «другої космічної швидкості довголіття». Основна ідея полягає ось у чому: якщо постійно забезпечувати собі довголіття, достатнє для того, аби дожити до чергової інновації, яка сприятиме продовженню життя, то таким чином можна гарантувати собі фактичне безсмертя.
Цього можна буде досягнути за допомогою передових технологій, які зберігатимуть і поліпшуватимуть ваше біологічне тіло, або ж завантаживши ваш інтелект до якогось комп’ютера чи робота. Зрозуміло, що Рей Курцвайль бажає забезпечити власну присутність у той момент, коли настане синґулярність, і тому він щодня приймає аж двісті всіляких пігулок і харчових добавок, а решту вводить у своє тіло за допомогою регулярних внутрішньовенних вливань. Зазвичай у книгах про здоров’я та правильне харчування даються гіпертрофовані обіцянки, а Курцвайль та його лікар і співавтор Террі Ґроссман у книзі Fantastic Voyage: Live Long Enough to Live Forever and Transcend: Nine Steps to Living Well Forever («Фантастична подорож: від довголіття до трансцендентного безсмертя: дев’ять кроків до вічного життя») надають цьому ще більшої ваги.
Численних критиків руху за синґулярність не проминув той факт, що всі ці розмови про безсмертя і трансформаційні переміни мають глибоку релігійну тональність. І дійсно, цю ідею почали висміювати як квазі-релігію для інженерно-технічної еліти, щось на кшталт «екзальтації для очкариків». Та увага, що останнім часом приділялася Синґулярності в більшості засобів масової інформації, змусила декого з коментаторів занепокоїтися тим, що цей рух зрештою може уподібнитися традиційним релігіям. Роберт Джерачі, професор релігійних досліджень з Мангеттенського коледжу, написав есе за назвою The Cult of Kurzweil («Культ Курцвайля»), де йшлося, що в тому разі, коли цим рухом зацікавиться широкий загал, «він стане серйозним викликом традиційним релігійним громадам, власні обіцянки спасіння яких можуть, на відміну від нього, видатися непереконливими й слабкими» [7].
А Курцвайль, зі свого боку, гучно заперечує будь-який зв’язок з релігією та стверджує, що його пророцтва ґрунтуються на солідному науковому аналізі історичних даних.