Рукопис, знайдений у Сараґосі

Іспанські жінки старанно виконують релігійні обов’язки і щоразу вимагають того самого сповідника. Це називається buscar el su padre. Звідси походить, що деякі злостиві насмішники, бачачи в церкві дитину, питають, чи не прийшла вона buscar el su padre, тобто шукати свого батька.

Мешканки Бурґоса раді були б сповідатися у отця Санудо, але недовірливий монах заявляв, що не почувається здатним керувати сумлінням жінок; однак наступного дня після прочитання нещасної книжки одна з найпрекрасніших жінок з міста попросила отця Санудо, і він тут же поспішив до сповідальні. Деякі знайомі багатозначно поздоровляли його з такою зміною, але Санудо поважно відповідав, що не лякається ворога, якого вже стільки разів подолав. Можливо, монахи й повірили цій заяві, але ми, молодь, добре знали, чого триматися.

Тим часом Санудо з кожним днем щораз більше, як здавалося, займався таємницями, які прекрасна стать складала перед його покутним трибуналом. Сповідником він був дуже добросовісним, старших жінок відправляв швидко, молодших же затримував довше. Ніколи не пропускав нагоди підійти до вікна, щоб побачити гарненьку графиню де Лірія і її звабливу дуенью, після чого, коли карета вже проїхала, з погордою відвертався.

Одного дня, коли ми, пустуючи на уроці, повною мірою скуштували суворості Санудо, Вейрас таємниче відвів мене набік і сказав:

— Настав час, помститися клятому педанту за стільки суворих покарань, які ми від нього витерпіли, і покут, якими він отруює наші найкращі дні. Я вигадав чудову витівку, але обов’язково треба знайти молоду дівчину, схожу станом на графиню де Лірія. Щоправда, Хуаніта, донька садівника, дуже допомагає нам у наших каверзах, але цього разу їй забракне кмітливості.