Рукопис, знайдений у Сараґосі

Мула я поставив у стайні, а сам увійшов до кімнати, де знайшов залишки вечері, а саме паштет із куріпок, хліб і пляшку аліканте. Від самого Андухара я й крихти в роті не мав, тому подумав, що обставини дають мені право на паштет, у якого все одно не було власника. А ще я відчував сильну спрагу, тож утамував і її, щоправда, може, дещо поспішно, бо вино вдарило мені в голову, але помітив я це надто пізно.

У кімнаті стояло досить пристойне ліжко, я роздягнувся, ліг і заснув. Раптом, не знаю, з якої причини, я прокинувся й почув, як годинник б’є північ. Я подумав, що поблизу є якийсь монастир, і вирішив уранці відвідати його.

Невдовзі до мене долинув шум з подвір’я; я вирішив, що повернулися мої слуги, але яке ж було моє здивування, коли я побачив, як заходить тітка Антонія разом зі своєю повірницею Марікою. Ця остання несла ліхтар з двома свічками, тітка ж тримала в руці згорток паперів.

— Дорогий племінничку, — сказала вона мені, — нас прислав сюди твій батько, щоб ми вручили тобі важливі папери.

Я узяв папери й прочитав заголовок: «Доказ квадратури кола». Я добре знав, що мій батько ніколи не займався цією пустою задачею. Здивований, я розгорнув папери, але тут же з обуренням помітив, що гадана квадратура — це відома теорія Дінострата, підтверджена доказом, у якому я пізнав почерк мого батька, але не його голову. Насправді я помітив, що додані докази — це лиш вбогі паралогізми.

Тим часом моя тітка звернула мою увагу, що я зайняв єдине ліжко в приміщенні, й зажадала, щоб половиною я поступився їй. Я був настільки засмучений думкою, що мій батько міг устряти в таку історію, що навіть не слухав усього того, що вона говорила. Я не замислюючись зробив їй місце, а Маріка сіла в ногах, спершись головою на мої коліна.

Я знову заглибився в докази, і чи то аліканте ударило мені в голову, чи поглядом мене зачарували, одне слово, не розумію, як таке сталося, але докази здалися мені менш помилковими, а після третього прочитання я вже був зовсім переконаний.

Я перегорнув аркуш і знайшов цілий ряд надзвичайно ориґінальних формул, які повинні були служити оквадратненню й випрямленню всілякого роду кривих ліній, а в кінці я побачив задачу про ізохрони, вирішену за допомогою методів елементарної геометрії. Здивований, ощасливлений, спантеличений — як гадаю, внаслідок дії аліканте, — я вигукнув:

— Так, мій батько зробив надзвичайне відкриття!

— У такому разі, — сказала моя тітка, — ти повинен подякувати мені за труд, я ж перепливла море, щоб привезти тобі ці карлючки.

Я обняв її.

— А я, — втрутилася Маріка, — я хіба не перепливла море?

Я обняв і Маріку.

Я хотів знову зайнятися паперами, але обидві мої дами так сильно пригорнулися до мене, що я не міг від них вирватись; щоправда, я й не хотів цього, бо мене раптом охопили якісь дивні почуття. Нове відчуття поширилося по всій поверхні мого тіла, а особливо в місцях, які торкалися обох жінок. Мені пригадалися певні властивості кривих ліній, що називалися дотичними. Я прагнув осмислити враження, які переживав, але всі думки зникли з моєї голови. Почуття мої розгорнулися в ряд, що безконечно зростав. Потім я заснув і прокинувся в жаху під шибеницею, на якій побачив двох скривлених повішеників.