ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
«Сержант» так само час від часу поводився героїчно, відмовляючись матюкатися та обзивати товаришів за наказами наглядачів, але поза тим він був взірцево слухняним в’язнем. Джеррі (486) виявився найбільш урівноваженим, але, як він сам пізніше зізнався, йому це вдалося тільки тому, що він замкнувся в собі й не допомагав іншим, хоча його підтримка могла б бути корисною для них.
Коли ми почали експеримент, ми мали вибірку досліджуваних, чиї характеристики за всіма наявними критеріями не відхилялися від пересічного рівня людей із середньою освітою. Ті, кому випадково дісталася роль «наглядача», точно так само могли вжитися в роль «ув’язненого». Жодна з груп до початку експерименту не мала проблем із законом, емоційних, інтелектуальних або фізичних проблем, та навіть соціальних викликів, які могли вказувати на відмінність між наглядачами і в’язнями чи в’язнями і рештою суспільства.
Завдяки тому, що розподіл ролей був випадковим, а також тому, що ми провели попередній порівняльний аналіз психічних особливостей досліджуваних, я можу стверджувати, що ці молоді люди не мали схильностей до будь-яких патологій, які могли б «запуститися» в ході експерименту. На початку експерименту в’язні та наглядачі нічим не відрізнялися, але менше ніж через тиждень між ними вже не було нічого спільного. Тож буде резонно зробити висновок, що патології були спричинені низкою ситуативних чинників, з якими учасники зіткнулися в умовах штучної в’язниці. Більше того, саме я, створюючи Систему, схвалив цю Ситуацію і намагався її підтримувати. Для цього я спершу зустрівся з наглядачами, щоб надати їм психологічну орієнтацію, а потім ми з колегами розвинули інші методи і процедури, які стали частиною експерименту.
Ні охоронців, ні в’язнів не можна назвати «ложкою дьогтю», бо «дьогтем» вони стали під нездоланним впливом умов «діжки». Сукупність властивих цій «діжці» ознак урухомила ситуативні чинники та створила поведінковий контекст: ролі, правила, норми, деперсоналізація, дегуманізація, конформізм, групова ідентичність і багато іншого.
ПРО ЩО МИ ДІЗНАЛИСЯ З РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ?
Цілодобові спостереження за поведінкою та взаємодією в’язнів і наглядачів було доповнено відеозаписом (близько 12 годин), прихованим аудіозаписом (близько 30 годин), опитуваннями, звітами учасників експерименту, а також різноманітними інтерв’ю. Деякі з цих даних було використано для кількісного аналізу, а деякі — для виявлення кореляції з отриманими результатами.
Аналізуючи дані, ми постали перед деякими проблемами: обсяг вибірки був порівняно малим, відео- та аудіозаписи були вибірковими, а не постійними, через обмежені можливості бюджету та нестачу людей і через наше стратегічне рішення сфокусуватися на найважливіших аспектах (таких, як переклички, прийоми їжі, відвідини і слухання комісії з питань умовно-дострокового звільнення). До того ж, динамічна взаємодія між в’язнями й наглядачами різних робочих змін ускладнювали пошуки причинно-наслідкових зв’язків. Кількісний аналіз даних поведінки окремих учасників експерименту був спотворений через очевидний вплив взаємодії між групами, а також чинник часу. До того ж, на відміну від традиційного експерименту, ми не порівнювали учасників з контрольною групою, яка б не зазнала експериментального впливу (розподілу ролей і входження в образ), а лише оцінювали їх до і після експерименту. Ми не робили цього, тому що планували просто продемонструвати феномен, як в оригінальному експерименті Мілґрема, а не встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Ми планували провести порівняння контрольної й експериментальної груп у майбутньому, за умови отримання цікавих результатів. Саме тому наша незалежна змінна була дуже простою — поділ на ролі в’язнів і наглядачів.
Проте ми виявили деякі закономірності, що розширюють межі викладеного у попередніх розділах якісного наративу. Ці відкриття дали змогу поглибити розуміння сутності незвичайного психологічного середовища та його впливу на молодих людей. Детальніші результати обробки цих даних, а також їх статистичний аналіз ви можете знайти в науковій статті у Міжнародному журналі з питань кримінології та пенології[170] на сторінці www.prisonexp.org.
ТЕСТУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
За декілька днів перед початком експерименту ми дослідили кожного учасника, використовуючи три методики оцінки індивідуальних відмінностей. Для вимірювання схильностей до авторитаризму ми використали F Шкалу, стратегій маніпулювання іншими — шкалу Макіавеллі, а ще — особистісний опитувальник Комрея.
170
Найкращим довідником із зібраних нами даних та їх статистичного аналізу є наша перша наукова стаття: Craig Haney, Curtis Banks, Philip Zimbardo, «Interpersonal Dynamics in a Simulated Prison», International Journal of Criminology and Penology 1 (1973),—C. 69-97. Оскільки цей журнал уже не існує, PDF статті можна знайти на www.prisonexp.org і www.zimbardo.com. Див. також: Р. G. Zimbardo, С. Haney, W. С. Banks, D. Jaffe, «The Mind is a Formidable Jailer: A Pirandellian Prison», The New York Times Magazine, April 8, 1973, —C. 36ff; ma P. G. Zimbardo, «Pathology of Imprisonment», Society 6 (1972),—C. 4, 6, 8.