Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Звідки ж ця неймовірна, просто казкова сила української нації? Незнищима, непоборна, вічна! Вічна, бо ж нищать Україну не від учора, не лише останні 40 років. Сотки років нищили Україну дикі орди ґотів, гунів, авар, хозар, угрів, печенігів, половців, татар, поляків, москвинів. Кілька разів у своїй історії майже вся Україна лежала в руїнах, сплюндрована, спалена до чорної землі. Навіть у міжнароднім договорі Туреччини, Польщі, Московщини половина України мала лишатися диким полем назавжди. Якби порахувати, скільки–то за ті сотки років спалено українських міст, сіл, скільки повбивано українського люду в Україні, то можна з того скласти десять Україн. Далеко менші нищення не витримали величезні держави і нації, як, напр., ассирійська, єгипетська, римська, стара Елада; від них лишилися лише маленькі рештки. А Україна, українська Україна стоїть донині в тих самих кордонах, що й тисячі років тому, — живе і бореться. Більш того! Стає найбільшою загрозою для московської імперії.
Україна бореться. Бореться пограбована, спалена, скована кайданами на руках і ногах, під пильним доглядом надісланих з Московщини 8 мільйонів москвинів (плюс пара мільйонів жидів), холодна і голодна, під жахливим московським терором, під ненавистю міжнародніх сатанських сил. Та жахлива, запекла, невгнута боротьба не виявляється ще назовні у відкритих, голосних на весь світ актах, але тим гірше для москвинів. Накопичується енергія величезної вибухової сили грому і блискавки, що не чути і не видко; небо ще ніби погідне, але повітря тяжке, наладоване електрикою, як це завжди буває перед великою громовицею — бурею.
Москвини все це добре розуміють. Вони розуміють, що духова сила породжує фізичну, а не навпаки, як думають зматеріялізовані духом американці. Дитина знає, що 100 одчайдухів розіб’ють і розженуть 1000 боягузів. В історії УПА є тисячі конкретних прикладів на це. Скалічити, пригнобити, придушити, залякати, спотворити, звести на манівці, знищити ДУХ, МОРАЛЬ українців — це є зміст, значення і мета всієї московської політики, стратегії і тактики у всіх царинах життя в Україні. НАЙГОЛОВНІШЕ — ВБИТИ ДУХОВУ СИЛУ УКРАЇНИ, А ФІЗИЧНА Ж її СМЕРТЬ — ПОВНЕ ОМОСКАЛЕННЯ І ЗЛИТТЯ З МОСКВИНАМИ В ЄДИНУ НАЩЮ — ПРИЙДЕ АВТОМАТИЧНО Ж НАСЛІДОК ДУХОВОЇ СМЕРТИ. Зневірена в свою силу нація не підійме зброї проти ворога, хоч би вона була фізично вдесятеро сильнішою за ворога. І навпаки, фізично вдесятеро слабша, але сильна духом і вірою в свої сили, в свою ідею нація підійме зброю на вдесятеро сильнішого фізично ворога. Яскравими прикладами нині є Україна і Америка. В цьому, а не чому іншому лежить запорука перемоги України над Московщиною. Війна між Московщиною і Україною (рівно ж, як і між Московщиною та Західним світом) вже ведеться в цій духовій площині. І виграється вона лише в цій площині, а не атомовими бомбами, бо ж виграти війну — це не є знищити фізично ворожу країну чи нарід. Яскравою ілюстрацією цього є остання «виграна» війна і програний мир.
Впоїти в українців зневіру в їхні сили — це не є ідея сучасних москвинів. Москвини і німці роблять це вже кількасот років.
Як вони малюють нам нашу історію?
Вони кажуть: існував в Україні якийсь безіменний нарід, що його археологи охрестили іменем трипільці. На них напала азійська орда скитів, які запанували над трипільцями, створили свою скитську державу; дерли з трипільців данину, нищили їхню культуру; накидали їм свою. Так скити стають політичними і культурними володарями України. По якомусь часі (300 років) навалюється на Україну друга азійська орда сарматів, які вирізують у пень скитів (чи заганяють до Криму та Добруджі); підбивають Україну під свою владу; створюють свою Сарматську державу; панують над місцевими тубільцями (праукраїнцями); накидають їм свою культуру. За якийсь час знову приходить на Україну орда — цим разом з Заходу — германів (готи), які роблять із сарматами те саме, що колись сармати із скитами; закладають в Україні свою Готську державу; стають культуртрегерами праукраїнців (дехто з істориків навіть каже, що готи поширили християнство в Україні). На цю Готську державу в Україні нападає нова азійська орда гунів, яка повторює все те, що робили попередні завойовники України. За гунами приходять… і т. д., і т. п. без кінця і краю змінюються в Україні окупанти, культури і мови.