Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
На момент введення в дію КВК України наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 19 грудня 2003 р. № 251 «Про затвердження Переліку установ кримінально-виконавчої системи, які виконують покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі» на території України було створено 16 виправних центрів. Станом на 1 листопада 2007 р. в України вже функціонував 21 виправний центр.
Якщо на території проживання засуджених немає виправного центру, то вони направляються у виправний центр іншої адміністративно-територіальної одиниці.
4. Згідно з п. 4.2 Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі, затвердженої наказом ДДУПВП від 16 лютого 2005 р. № 27, межа виправного центру встановлюється наказом начальника територіального органу управління ДДУПВП за погодженням з органами місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей установи, та проходить по межі населеного пункту, але в радіусі не більш як 5 км від території виправного центру.
Межа виправного центру для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у лікувальних закладах охорони здоров’я, встановлюється по межі відповідного лікувального закладу в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Про встановлені межі виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.
5. Виправні центри, відповідно до п. 7 ПВР УВП, будуються за типовими проектами.
З метою недопущення проходу сторонніх осіб і забезпечення збереження наявних матеріальних цінностей територія виправного центру облаштовується огорожею й контрольно-пропускним пунктом. У виправному центрі повинні бути гуртожитки, їдальня, клуб, бібліотека, лазня з пральнею, дезкамерою й сушильнею, амбулаторія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, камери для зберігання постільних речей, спецодягу й особистих речей засуджених, майстерня по ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника виправного центру, його заступників, працівників оперативної служби, відділу нагляду й безпеки та інших служб, кімнати виховної роботи, спортивний майданчик, дисциплінарний ізолятор, виробничі об’єкти. Приміщення дисциплінарного ізолятора відгороджується від інших споруд парканом суцільного заповнення.
6. Частина 2 ст. 56 КВК України покладає на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування обов'язок всебічно сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому й побутовому влаштуванні засуджених.
Співпраця адміністрації виправних центрів і органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування повинна будуватись у межах їх повноважень, встановлених статтями 25—43 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтями 13—46 Закону України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації». Наприклад, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні допомагати адміністрації виправних центрів у працевлаштуванні засуджених у разі відсутності робочих місць на власному виробництві виправних центрів; забезпечувати надання засудженим медичної допомоги в закладах охорони здоров'я, які розташовані на їх території і їм підпорядковані; сприяти засудженим в отриманні освіти тощо.
Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання
1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов’язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України, направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання.