Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.
6. Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім’ями.
Ці особи зобов’язані від одного до чотирьох разів на тиждень з’являтися у виправний центр для реєстрації.
7. Особи, зазначені в частині шостій цієї статті, можуть проживати із своїми сім’ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах території виправного центру.
8. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання.
9. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. За загальним правилом, обмеження волі відносять до покарань, альтернативних позбавленню волі на певний строк. При позбавленні волі засуджений обов’язково ізолюється від суспільства, а забезпечення ізоляції є однією із вимог режиму у кримінально-виконавчих установах закритого типу — виправних колоніях. При обмеженні волі засуджений хоч і теж ущемляється в певних правах і свободах (як то особиста свобода, свобода пересування, вибору місця проживання чи місця перебування тощо), але у своїй сукупності вони не повинні створювати такої ізоляції, як при позбавленні волі. Тому засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування із соціальним середовищем, у тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення злочину. В окремих інституціях процес виконання покарання у виді обмеження волі зовні подібний до позбавлення волі, але правовий статус осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі, значно ширший, ніж осіб, засуджених до позбавлення волі, про що якраз і свідчать положення ст. 59 КВК України.
2. Засуджені до обмеження волі у виправному центрі, на відміну від засуджених до позбавлення волі, перебувають без охорони, але під наглядом адміністрації, який включає стеження і контроль за їх поведінкою за місцем проживання, місцем роботи, а також в неробочий час.
Організація нагляду за засудженими до обмеження волі визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, Інструкцією з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, затвердженою наказом ДДУПВП від 22 жовтня 2004 р. № 205/дск; наказом ДДДУПВП від 20 червня 2002 р. № 148 «Про незадовільну організацію нагляду в колоніях (дільницях)-поселеннях і виправних центрах та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб» та іншими нормативно-правовими актами.
Несення служби із здійснення нагляду за засудженими на території виправного центру та прилеглої місцевості забезпечується, як правило, шляхом патрулювання. Особлива увага приділяється приміщенням адміністративних будинків, об’єктам виробничо-господарського призначення, житловим і складським будівлям, дисциплінарному ізолятору.
Нагляд за засудженими у виправних центрах також включає: 1) контроль за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та роботи, перевірку наявності в них посвідчень установленого зразка, обмеження їх доступу на територію, де розташовані житлові будинки працівників виправних центрів та інших громадян; 2) забезпечення виконання засудженими вимог кримінально-виконавчого законодавства України та дотримання ними встановленого порядку відбування покарання; 3) попередження та профілактику порушень режиму тримання з боку засуджених та недопущення вчинення ними злочинів, втеч та інших правопорушень; 4) проведення обшуків з метою перекриття каналів надходження до засуджених заборонених предметів, а також забезпечення ізоляції осіб, які допустили порушення встановленого порядку відбування покарання.
Начальник чергової зміни виправного центру крім загальних обов’язків з організації нагляду за засудженими повинен: а) перед заступанням на службу перевіряти кількість засуджених, у тому числі тих, які проживають за межами виправних центрів, мешкають у гуртожитках, перебувають на робочих об'єктах, у дисциплінарному ізоляторі, короткострокових виїздах, а також на стаціонарному лікуванні; б) не допускати самовільного виходу засуджених за межі виправного центру, контролювати вибуття засуджених у короткострокові виїзди, лікувальні й навчальні заклади та їх своєчасне повернення до виправного центру; в) у разі самовільного залишення засудженим території виправного центру негайно доповідати про це начальнику виправного центру або його заступникам, вживати заходів щодо встановлення місцезнаходження відсутнього, а в разі необхідності — організовувати першочергові заходи щодо його затримання; г) два рази на добу (ранком — після розводу засуджених на роботу і ввечері — після повернення з роботи) доповідати начальнику виправного центру про обстановку і результати несення служби черговими змінами, а про надзвичайні події — негайно.