Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Глава 13 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
Стаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі
1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.
2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
3. Управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.
1. Згідно зі ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає в триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням до праці.
Обмеження волі в сучасному законодавстві України значною мірою подібне до умовного засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці й умовного звільнення з місць позбавлення волі теж з обов’язковим залученням засудженого до праці, які існували в національній судовій і правозастосовчій практиці до 1992 р. Головною відмінністю цього виду покарань від зарубіжних аналогів є все ж таки тримання засудженого в спеціальних кримінально-виконавчих установах, що передбачає: а) психологічний і виховний вплив на засудженого; б) нагляд за ним, який полягає в цілодобовому і постійному контролі за його поведінкою, що тягне обмеження особистих свобод і потреб засудженого; в) покладення на нього певного «тягаря», пов'язаного зі змушеною необхідністю дотримувати режиму, що існує в кримінально-виконавчій установі; г) залучення засудженого до праці. Стимулююча роль цього виду покарання полягає у тому, що воно належить до покарань, пов'язаних з виправним впливом на засудженого.
За даними судової статистики, чисельність засуджених до обмеження волі останнім часом постійно збільшується. Якщо у 2001 р. до цього виду покарання було засуджено тільки 666 осіб, то у 2002 р. — 3,1 тис., у 2003 р. — 3,5 тис., у 2004 р. — 3,8 тис., у 2005 р. — 3,5 тис., у 2006 р. — 3,4 тис., що становить, відповідно, % загального числа засуджених у ці роки в країні: 0,3; 1,6; 1,7; 1,9; 2 і 2,1. Сприяє цьому й те, що з понад 750 санкцій Особливої частини КК України близько 300 (38%) як головної чи альтернативної міри покарання передбачають обмеження волі. Загалом, станом на 1 лютого 2007 р. (за даними офіційного вебсайта ДДУПВР покарання у виді обмеження волі відбувало вже 5 тис. засуджених.
2. Кримінально-виконавчими установами відкритого типу, згідно з ч. 5 ст. 11 КВК України, є виправні центри, які організовуються й ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань.
Виправні центри, відповідно до ст. 16 КВК України, виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також щодо засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до ст. 82 КК України (заміна невідбутої частини покарання більш м’яким), ст. 389 КК України (ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі).
Завданнями виправних центрів є: а) організація виконання покарання у виді обмеження волі та забезпечення оптимальних умов відбування покарання засудженими з метою їх виправлення і ресоціалізації; б) запобігання вчиненню засудженими нових злочинів; в) забезпечення правопорядку і законності, безпеки засуджених, а також персоналу, посадових осіб і громадян, які перебувають на їх території; г) залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх стану здоров’я, загального і професійного рівнів; ґ) забезпечення охорони здоров’я засуджених; д) здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до законодавства.
3. Засуджені відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.