Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Величезні світоглядні зміни з-поміж більшості вірних щодо таких питань, як дошлюбний секс, одностатеві стосунки й розлучення, спричинили те, що релігійні лідери та інститути потрапили в скрутну ситуацію. Як вони мають реагувати на те, що так багато людей більше не підкоряється традиційним релігійним указівкам і — що ще гірше — уже не вірять у те, що кажуть їм релігійні авторитети?

Існують чотири основні стратегії, як досягти відповідності між керівними релігійно-сексуальними принципами та тим, що вірні роб­лять на практиці. Можна повністю змінити релігійні правила та проголосити, що, наприклад, дошлюбна гетеросексуальність (або будь-який інший вид сексу, який представляє відповідну неузгодженість) є повністю прий­нятною. Подібні пропозиції сильно відрізняються залежно від того, який секс обговорюється. Деякі правила вже настільки змінилися, що навіть релігійні лідери зараз розглядають нові переконання, які були природними від самого початку. Таке можна побачити на прикладі сучасного християнського ставлення до біблійного сексуального расизму, що досі характерний для більшої частини християнського світу. З іншого боку, якщо ми розглянемо питання одностатевих стосунків, багато людей захищає їх під релігійним кутом зору, хоча мало хто буде стверджувати, що християнство, іудаїзм чи будь-яка інша релігія від самого початку підтримувала такі стосунки.

Згідно з другою стратегією, релігійні лідери й усі, хто дотримується традиційних правил, намагаються змусити паству робити те, що вказує їхня релігія. Багато лідерів намагалося нав’язати це рішення і, дійсно, спробувало змусити все суспільство, незалежно від релігійної віри, слідувати їхнім особливим правилам сексуальної поведінки. Це, безумовно, найпоширеніша стратегія минулого, і досі є кілька країн, які жорстоко дотримуються цього принципу. У деяких місцях, як ми вже бачили, здійснюються спроби контролювати сексуальну мораль більш непрямим чином, наприклад, переоцінюючи статеве виховання або зменшуючи доступ до засобів контрацепції. Проблема цієї стратегії полягає в порушенні нею прав людини, оскільки Європейський Суд із прав людини та Комітет ООН із прав людини підтвердили, що дорослі люди мають право на зовнішнє невтручання в узгоджений і приватний статевий акт. Навіть груповий секс як приватна справа захищений правами людини22. Релігійні лідери можуть скільки заманеться погрожувати своїм послідовникам і взагалі всім прокляттями, пеклом, відлученням та іншими релігійними санкціями. Основні права людини порушуються, тільки коли це стосується дискримінації у сфері зайнятості та соціальної допомоги, а також затримання або тілесного покарання.