Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Зображення Моче віддзеркалюють, найвірогідніше, стародавні сексуалізовані ритуали. Але важко сказати, яку саме роль грали ці еротичні малюнки в тогочасному релігійному житті, хіба що можна припустити, що вони були важливими ритуальними похоронними дарами. Культура Моче, однак, не унікальна щодо дуже відвертих зображень сексуального характеру. Щось подібне можна зустріти й у культурах деяких андських народів, хоча, на жаль, це не вельми допоможе нам дійти якихось конкретних висновків69. Проте дуже велика частка культурної спадщини Моче складається з фігур, що мають релігійно-сексуальний підтекст, який на сьогодні не має жодних аналогів серед релігій, що досі існують.
Божественні статеві органи також відіграють важливу роль у скандинавській релігії. 56 каменів у формі фалоса скандинавського періоду були знайдені в Норвегії. Важко зрозуміти їхнє значення, оскільки вони походять від IV—VI століття і практично не фігурують у жодному з відомих документальних джерел. 21 з цих каменів було знайдено на могилах і три — біля курганів, через що можна припустити, що вони якимось чином пов’язані з культом мертвих. Інші, дрібніші, кам’яні фалоси були знайдені прямо в могилі біля праху70. Існує гіпотеза, що чашоподібні знаки — малі та круглі заглиблення — символізують матку, проте жодного більш-менш достовірного доказу цього немає. На п’ятнадцяти каменях-фалосах вирізьблені саме такі чашоподібні знаки71.
За словами Адама Бременського, північногерманського хроніста ХІ століття, у гробниці бога родючості Фрейра в Упсалі його зображували чоловіком з великим фалосом72. Хирлява фігура сидячої людини зі здоровезним ерегованим пенісом зі Швеції часів вікінгів зазвичай визначається як Фрейр73. Той факт, що бог може перебувати у стані сексуального збудження, не сприймався негативно тогочасними людьми. Потужна сексуальність богів була радше ще одним аспектом їхньої нелюдської природи.
«Пасмо про Вьолса» (др. сканд. Völsa þáttr), історія, збережена в «Книзі з Плоского острова» (др. сканд. Flateyjarbók) — ісландському рукописі XIV століття, оповідає про те, як Олаф Гаральдссон, норвезький король і святий, став свідком язичницького ритуалу жертвоприношення. Щовечора на фермі на крайній півночі Норвегії жінка бере вьолса (völsa), член убитого коня, який зберігався, замотаний у шматок льону й лушпиння цибулі. Потім усі учасники ритуального дійства передають цей вьолса з рук у руки довкруж столу, декламуючи при цьому спеціальні ритуальні строфи. Поміж іншого, люди молять про те, щоб морнір, божественні гігантські жінки-йотун, прийняли цей дар. Лляна ганчірка та цибулеве лушпиння, в які загорнений пеніс коня, також мають символічне значення і походять, імовірно, з дуже давніх традицій. На кістяному шкребку V століття, знайденому на фермі на півночі Хордаланду, є напис linalaukar — «льон і цибуля»74. На жаль, ми маємо невелике уявлення про значення цих стародавніх релігійно-сексуальних ритуалів. Благочестивий і не дуже толерантний християнський святий Олаф Гаральдссон не був зацікавлений у пошуку витоків традиції вьолса та просто згодував священний фалос собакам.
У 1993 році розпочалася християнська боротьба проти скандинавського культу фалоса в районі Дьонна на узбережжі Хельгеланду на півночі Норвегії. Через те, що старий камінь-фалос був повернений до музею Берґена, кожній новонародженій дитині дарувався срібний фалос. Консервативні християни здійснювали потужний спротив цим діям, стверджуючи, що це язичницький, окультний і демонічний акт. Особливо потужне збурення викликало дарування немовлям фалічних амулетів замість хрестів, як зазвичай75.