Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Іноді вимога зосередитися на сексі особливо чітка. У відповідь на підвищену увагу християн до питань охорони довкілля провідний американський християнський фундаменталіст Джеррі Фалвелл у 2007 році стверджував, що глобальне потепління — це «спроба сатани перемістити основну увагу церкви»37. Згідно з думкою Фалвелла, християни передусім повинні зосередитися на боротьбі проти одностатевих шлюбів і одностатевого сексу. Сам Фалвелл приділяв багато часу та зусиль, засуджуючи британську дитячу програму «Телепузики», тому що один із персонажів був фіолетового кольору з трикутником на голові, що може бути витлумачено як гей.

Хоча католицька церква протягом багатьох десятиліть терпимо ставиться до сексуального насильства з боку деяких своїх священиків, вона, як і раніше, стверджує, що боротьба проти гомосексуальності значно важливіша за решту питань. Боротьба за збереження тропічних лісів не єдине, що є менш важливим, ніж війна церкви проти гомосексуальності. Ватикан стверджує, що необхідно позбавити геїв і лесбіянок захисту, передбаченого законодавством у галузі прав людини в таких сферах, як право на повагу до приватного життя людини, право не піддаватися дискримінації і право на свободу слова38. Але вилучення в гомосексуа­лів певних прав людини має наслідки, які виходять далеко за межі захисту сексуальних меншин. Але якщо у такий спосіб релятивізувати права людини, це також дозволить виключити й інші групи, які комусь не подобаються: євреїв, жінок, людей з обмеженими можливостями і, якщо вже так, католиків. Отже, католицька церква вважає, що більш важливо просувати кампанію дискримінації гомосексуалів, ніж забезпечити існування прав людини як системи.

Релігійна опозиція одностатевій сексуальності, поза сумнівом, спричинена більшістю побожних людей, щоб понизити статус інших релігійних указівок і заборон. Значний спротив гомосексуальності — більш-менш унікальне явище з погляду історії. Переважна більшість вірян повністю переглянули своє бачення багатьох інших правил, яким раніше надавалося першочергового значення в християнстві. Незважаючи на те що багато вірних почали прихильніше ставитися до геїв і лесбіянок, акцент на гомосексуальності став значно потужнішим і негативнішим. Тоді як англіканській церкві вдалося пережити внутрішні суперечки щодо рабства, абортів, розлучень і жінок-священиків, міжнародна англіканська церква переживає процес розколу через питання про гомосексуальних єпископів. Десмонд Туту, південноафриканський архієпископ і лауреат Нобелівської премії миру, звинувачує власну церкву в одержимості гомосексуальністю. «Бог плаче, — каже Туту, — бо бачить, як церква витрачає всю свою енергію на гомосексуальність та ігнорує такі важливі питання, як, скажімо, бідність»39. Інші церкви продемонстрували схожі пріоритети. Коли єпископ Волтер К. Райтер у 1995 році був офіційно звинувачений Англіканською єпископальною церквою США в єресі, після того як він висвятив священика — відвертого гея та підтримав петицію про гей-духовенство, він став лише другим єпископом єпископальної церкви, якого звинуватили в єресі40. Коли внутрішній єпископський суд виправдав його, багато відомих американських лютеран уважало, що через цю подію слід припинити будь-яке церковне співробітництво між лютеранською та англіканською церквами41.