Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Одначе один з основних аргументів, які я висунув у цій книзі, полягає в тому, що вузькоспеціалізована природа реально існуючого штучного інтелекту не обов’язково відіграватиме роль бар’єру, що стане на перешкоді остаточній автоматизації великої кількості робочих місць. Операції, які виконуються на більшості робочих місць, є на певному етапі загалом рутинними та передбачуваними. Як ми вже переконалися, швидко прогресувальні спеціалізовані ро́боти або алгоритми машинного навчання, що просіюють величезні маси даних, у підсумку поставлять під загрозу величезну кількість професій у широкому діапазоні кваліфікації. І для цього абсолютно не потрібні машини, здатні мислити, як люди. Комп’ютеру не треба копіювати все розмаїття вашої інтелектуальної потуги, щоб витіснити вас з роботи; йому лишень необхідно вміти виконувати ті конкретні операції, за які вам платяться гроші. І дійсно, більшість досліджень і розробок у галузі штучного інтелекту і досі зосереджуються на спеціалізованих комп’ютерних програмах, і є всі підстави вважати, що протягом найближчих років і десятиліть ці технології стануть значно потужнішими та гнучкішими.
Навіть якщо ці спеціалізовані програми й далі даватимуть практичні результати й приваблюватимуть інвестиції, за цим криється значно серйозніший виклик. Завдання побудови справді розумної системи, тобто машини, яка вміла б генерувати нові ідеї, демонструвати усвідомлення власного існування і підтримувати раціональні бесіди, для творців штучного інтелекту й досі залишається не просто заповітною метою, а й навіть святим Граалем.
Зародження ідеї створення реально мислячої машини можна простежити щонайменше до 1950-х років, коли Алан Тюринґ опублікував роботу, що знаменувала собою створення такої галузі науки, як штучний інтелект. Протягом наступних десятиліть дослідження в сфері штучного інтелекту проходили за принципом «розквіт-занепад», коли сподівання раз-по-раз виривалися за рамки реально існуючого технічного базису, особливо зважаючи на швидкість тогочасних комп’ютерів. Коли за сплеском сподівань неминуче приходило розчарування, інвестиційна і дослідницька діяльність занепадали, і їм на зміну приходили періоди так званої «зими штучного інтелекту». Та потім знову приходила весна. Неймовірна потужність сучасних комп’ютерів у поєднанні з прогресом в конкретних сферах досліджень як в галузі штучного інтелекту, так і в царині людського мозку, дають вагомі підстави для оптимізму.
Джеймс Баррат, автор нещодавно опублікованої книги про потенційні наслідки створення прогресивних форм штучного інтелекту, здійснив неофіційне опитування близько двохсот дослідників, які працюють над створенням широкого штучного інтелекту, подібного до людського, а не вузькоспеціалізованого, орієнтованого на виконання конкретних завдань. Він називається Загальним штучним інтелектом (ЗШІ) (Artificial General Intelligence, AGI). Баррат попрохав учених-комп’ютерників вибрати один з чотирьох варіантів відповіді на питання про часові прогнози щодо створення Загального штучного інтелекту й отримав такі результати: 42 % вважали, що мисляча машина з’явиться вже до 2030 року, 25 % відповіли, що це станеться близько 2050 року, а 20 % дотримувалися тієї думки, що штучний інтелект такого типу буде створений десь до 2100 року. І лише 2 % вважали, що цього не станеться ніколи. Цікаво, що деякі респонденти написали в своїх коментарях з приводу цього опитування, що Баррату слід додати ще один варіант відповіді з більш ранньою датою, скажімо, 2020 рік [2].
Дехто з експертів у цій галузі висловлює занепокоєння, що нині, можливо, знову почалося роздування бульбашки марних сподівань. У 2013 році в своєму дописі на одному з інтернет-форумів Ян Ле Кун, директор лабораторії з досліджень штучного інтелекту, яку в Нью-Йорку нещодавно створила компанія Facebook, застеріг, що «упродовж останніх п’яти десятиліть штучний інтелект „помирав“ уже чотири рази саме через створений довкола нього ажіотаж: люди робили гучні заяви й давали фантастичні обіцянки (здебільшого для того, аби вразити потенційних інвесторів або фінансові агенції), а потім не могли ці обіцянки виконати. І негативні наслідки не забарилися» [3]. Ґарі Маркус, професор Нью-Йоркського університету, експерт з когнітивної науки і блоґер журналу New Yorker, також заявив, що довкола новітніх радикальних відкриттів у таких сферах, як нейронні мережі глибинного навчання та навіть деякі функціональні можливості, приписувані системі Watson компанії ІВМ, було піднято ажіотаж, що, напевно, перебільшує реальну вагомість цих досягнень [4]. Та все ж цілком зрозуміло, що дослідження в сфері штучного інтелекту набули величезної швидкості й потужності. Зокрема, значним поштовхом для прогресу в цьому напрямі стало виникнення таких компаній, як Google, Facebook і Amazon. Іще ніколи корпорації з такими бездонними кишенями не ставилися до штучного інтелекту як до головного і абсолютно необхідного компоненту своїх бізнес-моделей, іще ніколи дослідження в галузі штучного інтелекту не були полем конкуренції між такими потужними й впливовими організаціями. Аналогічна змагальна динаміка спостерігається й між країнами. Штучний інтелект стає незамінним для військових, розвідувальних агенцій, а також для апарату контролю в авторитарних державах.[48] І дійсно, в недалекому майбутньому може вибухнути тотальна гонитва за озброєнням штучним інтелектом. Серйозне питання, на мою думку, полягає не в тому, чи не існує реальна загроза, що ця галузь загалом перебуває на межі чергової «зими», а в тому, чи буде прогрес у цій сфері й надалі обмежуватися вузькоспеціалізованим штучним інтелектом і чи не пошириться він насамкінець і на Загальний штучний інтелект.
48
З огляду на останні події, у декого з читачів може виникнути спокуса кинути з цього приводу в’їдливу заувагу щодо Національної агенції з безпеки (НАБ) (National Security Agency, NSA). Як ідеться у статті Стівена Гокінґа, існують безпосередні і цілком реальні загрози, пов’язані зі штучним інтелектом. Якщо насправді новітньому штучному інтелекту й судилося десь виникнути, то НАБ стала б для цього підходящим місцем.