Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Аналітики часто зазначають, що перед Китаєм постала небезпека постаріти ще до того, як він розбагатіє, але, на мою думку, мало хто вказує на той факт, що Китай змагається не лише зі своєю демографічною проблемою, а й з технологією. Як уже йшлося в розділі 1, китайські фабрики вже почали активно впроваджувати роботів і засоби автоматизації. Деякі фабрики повертають своє виробництво до розвинених країн або переносять його до країн з іще нижчим рівнем доходів, наприклад до В’єтнаму. Якщо повернутися до рисунку 2.8 у розділі 2, то на ньому можна чітко побачити, що прогресивна технологія спричинилася до невпинного зниження зайнятості в американському секторі промислового виробництва, яке триває ось уже шістдесят років. Видається неминучим, що Китай зрештою також піде тим самим шляхом, і цілком імовірно, що це зниження фабричної зайнятості буде навіть швидшим, аніж у Сполучених Штатах. Якщо автоматизація в американських фабриках прогресувала зі швидкістю появи нових технологій, то китайський виробничий сектор може, в багатьох випадках, просто імпортувати передову технологію з-за кордону.
Щоб пережити цей перехід без різкого збільшення кількості безробітних, Китаю доведеться використовувати дедалі більшу частку своєї робочої сили у сфері послуг. Однак традиційний шлях, пройдений розвиненими країнами, полягав у тому, що спершу вони розбагатіли на основі міцної виробничої сфери, а вже потім здійснили перехід до економіки послуг. Зі зростанням своїх доходів родини зазвичай витрачають дедалі більшу частку своїх доходів на послуги, таким чином допомагаючи створювати робочі місця поза межами фабричної сфери. Сполучені Штати мали ту перевагу, що вони створили міцний середній клас протягом свого «золотого періоду максимального сприяння» після Другої світової війни, коли технологія прогресувала швидкими темпами, але їй все одно ніяк не вдавалося повністю замінити собою робітників. Китаю належить повторити таке саме досягнення в добу робототехніки, коли машини та комп’ютерні програми дедалі більше загрожують знищити робочі місця не лише в промисловій сфері, а й у сфері послуг.
Навіть якщо Китаю дійсно вдасться досягти успіху в переорієнатації своєї економіки в напрямку вітчизняного споживання, було б занадто оптимістично очікувати, що споживчі ринки цієї країни будуть повністю відкриті для зарубіжних компаній. У Сполучених Штатах фінансова та бізнесова еліта отримала від глобалізації величезні прибутки; політично найвпливовіша частина суспільства мала потужний мотив до забезпечення безперервного потоку імпортованих товарів. У Китаї ж ситуація зовсім інша. Еліта цієї країни часто є безпосередньо афілійованою в уряд, і її найпершим клопотом є збереження влади нинішнього режиму. Привид масового безробіття та соціальних заворушень є, мабуть, їхнім найбільшим страхом. Тому мало є сумнівів у тому, що коли перед керівництвом цієї країни постане така перспектива, то воно буде змушене вдатися до відверто протекціоністської політики.
Проблеми, які постали перед Китаєм, є іще важчими для бідніших країн, що відстають у перегонах з технологією. З тим, як навіть найбільш трудомісткі галузі виробництва починають запроваджувати у себе більше засобів автоматизації, історичний шлях до заможності може для цих країн закритися взагалі. Згідно з одним дослідженням, упродовж 1995–2002 років у всьому світі зникло близько 22 млн фабричних робочих місць. Протягом того самого семирічного періоду промислове виробництво зросло на 30 % [37]. Тому абсолютно незрозуміло, яким чином найбіднішим країнам Азії та Африки вдасться різко поліпшити свої перспективи у світі, якому більше не потрібні численні мільйони низькооплачуваних фабричних робітників.
Оскільки прогресивна технологія продовжує породжувати нерівність як в доходах, так і в споживанні, то вона може, зрештою, підірвати жвавий і широкий ринковий попит, який є основною запорукою тривалого процвітання. Споживацькі ринки відіграють критично важливу роль не лише в підтримці поточної економічної активності, а й в розвитку загального процесу запровадження інновацій. Окрім того, споживачі вирішують, яким новим ідеям судилося прижитися, а яким — зазнати фіаско. Ця функція «мудрості натовпу» є основною для дарвінівського процесу еволюції, завдяки якому найкращі інновації вивищуються над рештою і, насамкінець, поширюються в усьому суспільстві та економіці.