Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Будинок за вказаною адресою оточили співробітники зовнішнього спостереження й навпроти обладнали спостережний пункт. Після зустрічі з «Поліною» зв’язкова Шухевича кілька годин петляла вулицями Львова, поки це не набридло філерам. О 18:30 того самого дня Дарку Гусяк, що йшла вулицею Набайко, догнали двоє чоловіків, які, порівнявшись із нею, зненацька схопили її за руки. Тут же підбігло ще четверо, які швидко обшукали жінку. Ні пістолетом ТТ, ні отрутою «Нюся» скористатися не встигла.
У внутрішній тюрмі Львівського управління МГБ зв’язкову командувача УПА допитували «по-дорослому», використовуючи не лише ненормативну лексику на кшталт «подстилка ты националистическая». І хоч били сильно, «Нюся» трималася мужньо. Після допиту її кинули в тюремну камеру-лазарет, де її вже чекала агент МГБ «Роза». Густо змащене зеленкою тіло й відповідний грим мали б засвідчити, що над «Розою» на допитах так само знущалися. Досвідчений агент, що пройшла школу співробітництва з гестапо й була перевербована МГБ, швидко увійшла в довіру до Гусяк.
І та наступного ж дня, вважаючи «Розу» своєю соратницею, забувши про всі оунівські інструкції, попросила передати записку Наталці Хробак у село Білогорща, оскільки її сусідку по камері мали найближчим часом відпустити. «Нюся» написала:
«Мої дорогі! Майте на увазі, що я потрапила до більшовицької в’язниці, де немає людини, яка б пройшла те, що на мене чекає, і не зламалася.
Після першої стадії я тримаюсь, але не знаю, що буде далі. М. (ідеться про ще одну зв’язкову Шухевича «Монету» — К. Зарицьку, теж заарештовану на той час МГБ. — Авт.) приводили на очну ставку, вона героїня, тому що трималася 5 місяців.
Цілую. Нуська.
Про мене дуже багато знають, а основне питання — це про ШУ і ДИ (тобто про Шухевича і Дидик. — Авт.). Мене захопили шестеро, і не було можливості покінчити із собою. Знали, що у мене є пістолет і отрута».
Четвертого березня складено план чекістсько-військової операції захоплення або ліквідації Романа Шухевича, підписаний заступником начальника відділу 2Н Управління МГБ У PCP підполковником Шорубалкою, начальником У МГБ Львівської області полковником Майструком та начальником Внутрішніх військ МГБ Українського округу генерал-майором Фадєєвим, який затвердили генерал-лейтенант Судоплатов і заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-майор Дроздов. У ньому, зокрема, йшлося:
«Для проведення операції:
а). Зібрати всі наявні у м. Львові оперативні резерви 62-ї стрілецької дивізії Внутрішніх військ МДБ, штабу українського прикордонного округу і Управління міліції м. Львова.
б). Зняти по тривозі військові сили, що беруть участь в операції на стику адміністративних кордонів Глинянського, Перемишлянського і Бобрковського районів Львівської області у кількості 600 осіб і зосередити на п’яту годину 5 березня ц. р. у дворі У МДБ Львівської області.
в). Операцію провести методом блокування села Білогорща, прилеглих до нього хуторів, західної околиці селища Левандувка і лісового масиву».
П’ятого березня приблизно о 8-й годині ранку будинок № 76-А в селі Білогорща Брюховицького району Львівської області, в якому мав переховуватися Роман Шухевич і його зв’язкова Галина Дидик, було оточено щільним потрійним кільцем.
Наполегливий стукіт у двері змусив Галину Дидик відчинити. Коли вона побачила наведений на неї автомат — усе зрозуміла.
— Ви — Галина Дидик? — запитав один з військовиків.
— Ні, я Стефанія Кулик.
— Гаразд, із прізвищами розберемося пізніше. Пропонуємо вам добровільно видати Романа Шухевича.
— Ніякого Шухевича я не знаю! — голосно сказала Дидик.
Жінку міцно взяли за руки й повели на другий поверх. Піднімаючись сходами, Галина й далі голосно обурювалась і кричала. Роман Шухевич, який у цей час перебував у криївці за фанерною стінкою, все чув. І все зрозумів. Не дочекавшись, поки його знайдуть, він зробив кілька пострілів з простінку й із пістолетом та гранатою вискочив на східці, якими в цей час піднімалися інші оперативники. Шухевич устиг застрелити одного й тут же був прошитий на смерть автоматною чергою. Стріляв сержант Мухітдінов.