Історія польсько-українських конфліктів т.2
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #2
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-56-0
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.2». Краткое содержание книги:
Факти, які підтверджують належність південно-східних земель до Польщі, і вимоги політичного й економічного прогресу (творення більших спільнот) негативно впливають на можливість виникнення і розвитку незалежної Української держави на території так званої Галичини.
Територіальна автономія означатиме лише зміцнення нинішніх масових антипольських настроїв, утримання і розширення сприятливої основи для ворожої щодо Польщі агітації зовнішніх чинників і в результаті вимагатиме відречення польського народу від усього краю. Зрештою, концепція територіальної автономії у жодному разі не відповідає постулатам українських політичних діячів і буде розглядатись ними як щабель до завоювання повної незалежності.
Угоди між державою і політичними угрупованнями національних меншин суперечать самому поняттю державного суверенітету і, як свідчить досвід, не виконуються, а тому в них нема жодного сенсу.
Польська політика в українському питанні повинна порвати з методами, що їх застосовували польські уряди перед війною, а це означає, що має бути зрозуміла і послідовна політика, а не мінлива і кон'юнктурна, вона мусить спрямовуватись на принципове розв'язання українського питання, а не на отримання тимчасових переваг.
НАПРЯМНІ ПОЛЬСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО УКРАЇНСЬКОГО ПИТАННЯ
Нелегальний період:
Польські компетентні діячі співпрацюють в утворенні української політичної групи, яка провадитиме конспіративну діяльність серед українського населення відповідно до принципів, викладених у «платформі» порозуміння в розділі Е проекту Стефана.
Польські компетентні діячі проводять пропагандистську діяльність серед українського населення щодо названої у розділі Е «платформи» порозуміння серед українського населення.
Наведені акції мають за мету протидію українській збройній боротьбі, а в разі вибуху українського повстання — надання українському суспільству можливості вибору між двома концепціями: анти- і пропольською.
Перехідний період:
І. Перш за все повинна бути дана правова оцінка діяльності під час війни і чужої окупації тих громадян Польської Держави, які діяли їй на шкоду, здійснювали вбивства і пограбування, закликали до погрому польського населення і сприяли або безпосередньо чи опосередковано допомагали окупантам. Усю цю роботу треба провести зі всією суворістю і старанністю, але в стислі строки, наскільки це можливо. Всякий компроміс у цій справі недопустимий як такий, що порушує елементарне почуття справедливості.
II. Слід усунути всі наслідки діяльності окупантів або діяльності, яка здійснювалась з допомогою окупантів і взагалі під час війни була спрямована на українізацію східних окраїн або послаблення їх польськості. Зокрема, належить усунути за кордони Польщі населення з чужим громадянством, яке прибуло під час війни.
III. З метою радикальної ліквідації українського питання, а тим самим і усунення головної перешкоди у встановленні дружніх польсько-російських відносин треба намагатися укласти з Росією (або з радянською Україною) угоду про примусовий обмін усього українського населення південно-східних земель на поляків, які мешкають на території Росії. З обміну треба виключити тих осіб української національності, які: 1) доведуть свою активну співпрацю у справі поєднання цих земель з польською державністю; 2) отримають дозвіл на виїзд з Польщі на постійне проживання в інші країни. Поки цей обмін не відбудеться, належить провести повне виселення українців: а) з польсько-радянської прикордонної смуги; б) з призалізничних смуг, від трас, каналів, узбережжя судноплавних річок, автострад та інших важливих транспортних шляхів; в) із стратегічно, політично й економічно важливих округів і місцевостей.
Обмін населенням між Польщею і СРСР може бути зроблений лише за умови повної добровільності. Гасла примусового переселення українців до СРСР стають вагомим аргументом для радянської політики, спрямованої на захоплення польських земель східних окраїн, і при цьому схиляють українців до збройного опору. Законне переселення могло б застосовуватись лише тоді, коли новий польсько-радянський кордон був би компромісним між ризьким кордоном і кордоном від 21.VI. 1941 р.
IV. Організувати постійний ретельний і суворий нагляд за політичною і громадською діяльністю українців і їхніх організацій як антипольською і антидержавною стихією, переслідувати адміністративно і в судовому порядку за всі прояви нелояльності до Польської Держави або антипольської ненависті.