По живу і мертву воду
- Автор: Далекий Николай Александрович
- Серия: Оксана Стожар #3
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: «КАМЕНЯР»
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «По живу і мертву воду». Краткое содержание книги:
Головна тема роману «По живу і мертву воду» — життєдайність і сила ідей інтернаціоналізму, дружби народів. Ці ідеї, немов казкова жива вода, врятовують багатьох героїв книги, розкривають їм очі на правду, виводять з мороку людиноненависницької пропаганди.
— Велике нещастя трапилося, пане штурмбаннфюрер. Ми втратили товариша, дуже цінного працівника.
— З чиєї вини?
Такого запитання радник не чекав. Він навіть зніяковів у першу мить і тільки потім зрозумів, що Герц, очевидно, придумав якусь нову витівку. Не вийде, пане штурмбаннфюрер…
— Я думаю, що тут двох здогадок не може бути — з вини тих, хто повинен подбати про безпеку німців у цьому місті.
— А може, все ж таки — з вини тих, хто своїм потуранням і заступництвом вселив цим негідникам впевненість у тому, що всі їх злочини залишаться безкарними? Догралися! Політики, філософи…
Мовою нацистів слово «філософ» було рівнозначним, мабуть, найбільш образливій лайці. Хауссер застиг, він був не з тих, хто прощає образи.
— Якщо можна, пане штурмбаннфюрер, я попросив би висловити свою думку менш туманно. Кого ви маєте на увазі? Оунівців?
— Саме їх! Радника юстиції застрілив бандерівець…
«І все ж штурмбаннфюрер безпросвітний дурень, — вирішив Хауссер. — Невже він думає, що хтось повірить у його безглузду вигадку й вона зможе служити виправданням йому?»
— Які у вас є підстави робити такий… — радник хотів сказати «дурний висновок», але стримався, — стверджувати це?
Герц дістав з великого конверта, що лежав на столі, потерту записну книжечку у голубуватій обкладинці.
— Ось, подивіться! Це знайшли на сходах. Негідник загубив її. Тут значаться адреси добре відомих нам українських націоналістів. Троє з них мешкають тут, четвертий — у Здолбунові. По почерку, яким зроблені записи, встановлено, що книжечка належить одному з ватажків оунівців за кличкою Ясний. Насправді це Петро Карабаш. Ось тут, на першій сторінці, він написав свої ініціали «П. К.» Вам відома, з дозволу сказати, така особа?
Хауссер насилу розстебнув неподатливого гаплика на комірі мундира, який увесь час вислизав з-під пальців, відкопилив губи й почав перегортати сторінки книжечки, розглядаючи записи. Ясного він знав з розповідей Вепра. Це був один з тих фанатичних оунівських ватажків, яких навіть їх спільники називали «несамовитими» і які, на відміну від багатьох інших, ніколи не були зв’язані з німецькою розвідкою. Більше того, Ясний був винен у викритті одного цінного німецького агента й домігся, щоб того розстріляли як зрадника. Хауссер не жалів Ясного, і якби йшлося тільки про нього, то він, мабуть, не вдавався б до жодних спроб доводити штурмбаннфюреру його помилку. Він би навіть уважав, що трапилася чудова нагода розквитатися з «несамовитим», який вороже ставився до німців. Однак Ясний, напевно, перебуває на нелегальному становищі, його так швидко не знайдуть, розлютований, швидкий на руку Герц почне хапати оунівців підряд, і становище відразу ускладниться. Оунівці можуть відповісти на страту своїх спільників ворожими акціями, почнеться безладдя, розгардіяш, і це може негативно позначитися на всій справі, яку так старанно готує він, радник. Але який же йолоп оцей Герц. Невже він неспроможний розібратися, чия рука вчинила злочин?
Радник простягнув книжечку штурмбаннфюреру.
— Це провокація і досить груба. Книжечку не загубили, а підкинули. Радника юстиції вбили партизани.
— Радянські?
— Без сумніву, А втім, може, хто-небудь з поляків-терористів. Не виключено.
— Це дуже зручна для вас тактика, пане раднику. Націоналісти будуть викрадати німців, стріляти в них, відбивати продовольчі обози, підривати військові ешелони, а ви будете звалювати їх злочини на голови більшовиків і поляків. Дуже оригінально. Не вистачало тільки, щоб ви заявили, нібито радника юстиції застрілив єврей.
Хауссер пропустив шпильку повз вуха. Герцу не вдасться розізлити його, вивести з рівноваги. Ні, такого задоволення він не збирається робити начальнику гестапо.
— Скажіть, пане штурмбаннфюрер, яка причина спонукала Ясного або когось іншого з його товаришів здійснити цей терористичний акт?
— Це психологічні нюанси, — відмахнувся Герц. — Мене вони не цікавлять.
— Даремно! — удавано здивувався Хауссер. — Серед ваших підлеглих, без сумніву, є люди з юридичною освітою. Запитайте їх, наскільки важливо визначити можливі причини злочину для того, щоб установити, хто його міг вчинити. — Це було сказано непогано. Герц колись ледве закінчив гімназію й дуже болісно реагував на будь-яке нагадування про вищу освіту.
— Причин скільки завгодно, — накинувся штурмбаннфюрер на радника. — Покійний виніс сотні смертних вироків. Серед засуджених на смерть могли бути націоналісти або їх родичі. Акт помсти. Це вас влаштовує в розумінні психології?