По живу і мертву воду

— Які є ще докази проти Ясного, крім цієї книжечки? — запитав Хауссер. — Ви можете ствердити, що в час убивства він перебував у місті?

— Так! Він, правда, не був у мене на прийомі, але залишив свою візитну карточку. — Герц помахав записною книжечкою і знову поклав її в конверт.

Хауссер розгадав, який хід збирається зробити Герц. Шеф гестапо відстоював свою версію вбивства радника юстиції не тому, що вважав її найбільш вірогідною, а тому, що вона була просто найбільш вигідною для нього. Коли б було припущено, що терористичний акт здійснили радянські партизани, то вся відповідальність за таку неприємну подію лягла б на нього. Але варто лиш на місце вбивці поставити націоналіста — й картина мінялася: він говорив, повідомляв, попереджав, але послухали не його, а іншого… В хитрості штурмбаннфюрерові не можна було відмовити.

«Ну, гаразд, Герц… З цим дурнем я справлюсь, — думав Хауссер, — але що криється за таємничою історією з підкинутою записною книжкою? Це випадковість чи частина якогось добре задуманого плану, спрямованого на те, щоб зірвати або хоча б загальмувати співробітництво оунівців з німцями? Якщо так, то яким чином ті, хто керує радянським партизанським рухом, довідалися про мої плани? Врешті, не обов’язково їм знати що-небудь про мене. Не можна недооцінювати розумових здібностей противника. Це було б не тільки безглуздо, а й небезпечно. У них міг знайтися свій Хауссер… Він проаналізував обстановку, прийшов до правильного висновку, накреслив ряд ефективних контрзаходів. Тепер це буде схоже на гру в шахи поштою, коли гравці не знають один одного, з тією тільки різницею, що пересувати фігури можна не чекаючи ходу у відповідь. Один хід супротивник уже зробив, слід чекати другого, третього… Партизани візьмуть та й відіб’ють під виглядом оунівців декілька продовольчих обозів. Можливо, вони це робили вже не раз. У всякому випадку, Вепр декілька разів заперечував причетність оунівців до таких нападів. Почнуться непорозуміння, замість того, щоб допомагати німцям, бандерівці почнуть шкодити. Адже ж не можна перед усіма їх ватажками, великими й малими, розкрити таємну політику — багато хто з них цієї політики не зрозуміє і може навіть відкинути. Маси не треба переконувати, а обдурювати. Це легше. А врешті, можливо, я й перебільшую небезпеку і ніякого «радянського Хауссера» нема…