Повна академічна збірка творів

благонадежность, безопасность, удовольствїе, кураж82 и протчїя

неотъемлемыя забавы.

Кто такову Душу имѣет, мир на нем и милость83, и веселїе вѣчное над головою сего исгиннаго Хрисгїанина84.

Аминь.

Цей трактат є конспектом катехитичного курсу, що його Сковорода читав у "додаткових класах" Харківського колегіуму, які були відкриті 2 лютого 1768 р. Наказ про призначення Сковороди на посаду викладача катехізису було підписано 8 липня цього ж року. Отже, твір міг бути написаний у другій половині 1768 р. Щоправда, під списком стоїть дата 1766. Цю ж таки дату наводить і Михайло Ковалинський. На цій підставі Анастасія Ніженець припускала, що Сковорода написав трактат 1766 р. (наказ сенату про організацію "додаткових класів" з'явився ще 1765 p., і вже тоді харківський генерал-губернатор Євдоким Щербинін міг запропонувати Сковороді обійняти посаду викладача катехізису [див.: НіженецьА. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 118]). Значно пізніше, а власне, 1780 p., Сковорода дописав до цього трактату вступ. «Начальная дверь ко христіянскому добронравію» складається з десяти невеличких глав, в яких коротко з'ясовано поняття Бога, віри, Божого промислу, любові, гріха тощо, а також подано десять Божих заповідей. Цей трактат Сковороди відрізняється від узвичаєних у старій українській богословській традиції катехізисів [про жанр катехізму в українській літературі див., зокрема: Пилипович Д. Катихисіс єп. Інокентія Винницького в богословському контексті епохи // Винницький І. Катихисіс, або бароковий душпастирський сад. - Перемишль, 2007. - С. 25-111]. Зрештою, згідно з інструкцією білгородського та обоянського єпископа Самійла Миславського від 1769 р. [див.: ЛебедееА. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в Харькове универ-ситета // Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1885. - Кн. 4 (окт.-дек.). - С. 79], курс катехізису в Харківському колегіумі почали читати за підручником Платона Льовшина [див.: Платон, ієром. Православноє ученіє, или сокращенная христіанская богословія. - Київ, 1791], -автора, який на ту пору втішався славою "нового Феофана [Прокоповича]". Автограф до нашого часу не дійшов. Найкращий список, зроблений наприкінці XVIII ст. (десь після 1788 р.), зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 7, арк. 3-19). Трактат був уперше опублікований у журналі «Сионский вестник» (1806. - Ч. 3. - Авг. - С. 156-179). Подаємо за списком відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.