Її ім’я було Татьяна

Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:

Віктор Суворов (Володимир Рєзун) — письменник, історик, дослідник, у минулому — розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День “М”». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в пострадянських країнах. «Її ім’я було Татьяна» — це найсвіжіший твір автора, який українці мають змогу прочитати одними з перших у світі. Як і чому генерал Жуков скинув ядерну бомбу на власну армію та підірвав власний лінкор? Як Хрущов прийшов до влади? Як Радянський Союз уник китайського варіанту модернізації соціалізму? Чому збирався закидати Європу ядерними бомбами і захопити її?.. Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в цій книзі. Книга є першою з трилогії «Хроніка “Великого десятиліття”». Книга друга — «Облом» (планується до видання найближчим часом), третю книгу «Кузькіна мать» видано у 2012 році.

Перейти на страницу:

Упровадження нового тягне за собою ризик провалу. Капіталіст ризикує. Він змушений ризикувати, щоб обігнати конкурентів. Якщо програє, вилітає з гри.

А чиновнику Держплану зручніше планувати виробництво того, що себе вже виправдало. Ризикувати йому немає сенсу. Тому Радянський Союз упродовж сімдесяти років гнався за капіталістами, але наздогнати їх соціалістичній державі було в принципі неможливо.

1971 року в Парижі попросив політичного притулку Анатолій Павлович Федосєєв, конструктор радянських заобрійних радарів, лауреат Ленінської премії, Герой Соціалістичної Праці. Він написав надзвичайну книгу про соціалістичну економіку:

«Жодна із соціалістичних держав у результаті не дала очікуваних плодів. Усі вони, без винятку (без жодного винятку!), — диктатури, найбільш характерний плід яких — насильство над людиною. Більше того, всі вони разюче одноманітні у своїй економічній неефективності.

Можна вважати експериментально доведеним, що соціалістичне дерево дає зовсім не ті плоди, які від нього очікувалися, а прямо протилежні.

Експеримент цей проведено в такому величезному масштабі й у таких різних умовах, що сумніви можуть залишатися тільки в необізнаних людей, яких, звісно, з відомих причин, і зараз дуже багато.

Чим же така одноманітність результатів (диктатури) пояснюється?

Соціалістична структура створює колосальну концентрацію влади і неминуче веде до диктатури, до тоталітарної держави з усіма її антилюдськими наслідками. Соціалізм різко порушує і без того дуже несприятливий баланс між особистістю і державою. Якби не притаманна соціалізму економічна неефективність, соціалізм був би неперевершеним засобом військового завоювання всього світу.

Соціалізм являє собою колосальну небезпеку для людства і пастку, з якої надзвичайно важко вибратися.»

(Пастка. — Лондон: ОРІ, 1979. — С. 370–371)

Соціалізм — глухий кут розвитку людства.

Але чому б вождям соціалістичної держави не відмовитися від централізованого планування? Чому б не здійснити лібералізацію економіки? Чому не скасувати централізоване планування?

Тому, що жоден виробник добровільно не буде робити того, що потрібно всій країні, а не йому конкретно.

А якщо його зацікавити?

Зацікавити можна, тільки давши йому прибуток від продажу продукту. Ви що, до капіталізму повертатися вирішили? Навіщо ж тоді город городили? Навіщо всі ці революції та війни? Навіщо мільйонні жертви?

Проте вихід треба було шукати. І у вождів дедалі частіше виникало запитання: може, ліквідувати Держплан? Може дати директорам заводів право випускати дерев’яні ящики тих розмірів, тієї якості й за тими цінами, які задовольняють вимоги споживача?

Зрозуміло, що цього робити не можна було. Інакше почалося б тотальне розкрадання власності.

Капіталісту немає сенсу красти в самого себе.

А директор заводу в соціалістичній державі не є власником. Уявіть собі, що керівники підприємств, у руках яких знаходяться колосальні матеріальні цінності, вийшли з-під контролю ЦСУ, Держплану, Держконтролю, Державного комітету цін, Державного комітету праці та зарплати. Що з цього вийде?

Герой Соціалістичної Праці Анатолій Павлович Федосєєв передбачив, що вийде, якщо здійснити лібералізацію економіки соціалістичної держави:

«Черговий Хрущов або Брежнєв в обмін на підтримку народу перегризе горло своїм товаришам і через недосвідченість введе такий «лібералізм», який зруйнує головні підвалини, а з ними і всю систему.»

(Там само. — С. 372)

Це опубліковано 1979-го року за шість років до початку горбачовської перебудови та лібералізації.

Федосєєв не даремно заобрійні радари створював. Йому вдалося зазирнути в невідоме на той час, коли член Політбюро ЦК КПРС, голова КДБ товариш Юрій Володимирович Андропов ще тільки розчищав шлях до вищої кремлівської посади своєму ставленику товаришеві Михайлу Сергійовичу Горбачову.

Апогей соціалістичної економіки часів Горбачова

КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ

Через п’ятдесят років правління у вождів Радянського Союзу було тільки два варіанти дій.

Точніше: був один варіант дії та один варіант бездіяльності.

Можна було нічого не робити. Саме так чинив товариш Брежнєв. І країна повільно занурювалася в економічну трясовину.

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?