Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
6
Жуков розчищав місця для своїх людей.
Для цього треба було гнати з Радянської Армії тих, хто не був готовий сліпо, не вагаючись, виконувати накази Жукова.
15 березня 1956 року подав у відставку перший заступник Міністра оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Олександр Михайлович Василевський.
Досить подивитися на дати призначення Василевського на нові посади, дати присвоєння йому військових звань, щоб дійти певних висновків.
Станом на 22 червня 1941 року Василевський — генерал-майор, заступник начальника Оперативного управління Генерального штабу. Липень 1941 року — місяць жахливих поразок Червоної Армії, але 1 серпня 1941 року Сталін призначає Василевського на ключову посаду начальника Оперативного управління Генерального штабу.
Усередині жовтня 1941 року на околиці Москви раптово прорвалися передові загони німецьких військ. Їх стримували спішно кинуті в бій курсанти військових училищ і ненавчені, непридатні до військової служби ополченці. Москва могла впасти будь-якої миті. 16 жовтня 1941 року в Москві здійнялася жахлива паніка, супроводжувана втечею начальників великих і малих рангів. Паніку вдалося придушити, Москву відстояти. 28 жовтня 1941 року Сталін присвоїв Василевському звання генерал-лейтенанта.
Маршал О. М. Василевський на НП (1944)
Травень 1942 року — місяць ще страшніших поразок Червоної Армії.
Спроби прорвати блокаду Ленінграда завершилися катастрофою.
Грандіозний наступ Червоної Армії на південному фланзі, вилився в оточення військ Червоної Армії в районі Харкова.
Кримський фронт готував наступ, але Манштейн раптовим випереджувальним ударом розтрощив його, зім’яв і скинув у море.
21 травня 1942 року Сталін присвоює Василевському звання генерал-полковника.
У червні 1942 року німецькі війська стрімко розвивають наступ, рвуться до Сталінграда, тобто до Волги — нафтової аорти Радянського Союзу, і на Північний Кавказ — до нафтових полів. Тепер уже не тільки Москва, а весь Радянський Союз на межі падіння. У цей час Сталін ставить генерал-полковника Василевського на посаду начальника Генерального штабу.
Дивна ситуація: моторошні катастрофи, Сталін рішуче відсторонює і нещадно карає своїх генералів і маршалів, при цьому Василевський нестримно йде вгору. Про що це свідчить?
Це запізнілі визнання Сталіна після кожної поразки: ми діяли так, як уважали за потрібне, а треба було так, як пропонував Василевський.
Маршал Василевський оглядає гармати (1945)
Під час контрнаступу в районі Сталінграда генерал-полковник Василевський координував дії Донського і Сталінградського фронтів. 18 січня 1943 року Сталін присвоїв йому звання генерала армії, за 29 днів — Маршала Радянського Союзу.
Після війни, 1949 року, Сталін призначає Василевського Міністром Збройних сил (Міністерство оборони декілька разів змінювало свої назви, залишаючись тим самим Міністерством оборони).
Василевський явно не брав участі у змові проти Сталіна. Це зрозуміло з того, що відразу після смерті Сталіна під час розподілу ролей його було зміщено на посаду першого заступника Міністра оборони.
А Жукова, навпаки, повернено із заслання, підвищено на посаду першого заступника Міністра оборони, а потім і на посаду міністра.
Жуков і Василевський — родичі. Син Василевського Юрій одружений на Ері Жуковій. Але відбувається щось дивне.
Березень 1956 року — Василевський і Жуков їдуть у машині.
Жуков: «Чи не думаєш ти, Сашку, що тобі потрібно зайнятися історією війни?»
Василевський: «Як це розуміти? Так розуміти, що настав час іти?»
Жуков: «Так. Було обговорення цього питання, і Хрущов наполягає на твоєму виході у відставку».
Діалог цей опубліковано в журналі «Знамя» (1988. — № 5 — С. 95).
Привертає увагу підла поведінка Жукова.
До маршала Василевського ні в кого претензій не було. Придертися немає до чого. Це один з найталановитіших полководців XX століття.
Жуков грубо натякає Василевському, щоб той добровільно пішов із посади. При цьому Жуков валить на Хрущова: «Не моя ініціатива — Хрущов наполягає».
Але якщо «наполягає Хрущов», то чому Жуков виконує роль хрущовського холуя? Чому капризи пана передає своєму бойовому товаришу?
Якщо «наполягає Хрущов», то нехай сам про це Василевському і скаже. А Міністр оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Жуков має стати на захист давнього бойового товари-ша: з якого дива, Микито Сергійовичу, Василевському йти? Чи є в нас полководці рівня Василевського за талантом і досвідом?