Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Цілком очевидно, що родини, які заощаджують таку величезну частку своїх доходів, витрачають вельми мало. І дійсно: особисте споживання становить лише 35 % китайської економіки, тобто приблизно половину рівня Сполучених Штатів. Натомість китайське економічне зростання живилося переважно виробництвом експортних товарів, а також приголомшливо високим рівнем інвестування. В 2013 році частка китайського ВВП, пов’язаного з інвестиціями в такі речі, як фабрики, обладнання, житло та інші об’єкти матеріальної інфраструктури, підскочила до 54 % порівняно з 48 % попереднього року [34]. Майже всі сходяться на тій думці, що така ситуація є фундаментально нестабільною і потенційно руйнівною. Зрештою, інвестиції мають окупатися, а це забезпечується в результаті споживання: фабрики мають виробляти товари, які вигідно продаються, нове житло треба здавати в оренду і так далі. Те, що Китаю потрібно реструктуризувати свою економіку в бік вітчизняного споживання, добре усвідомлює уряд цієї країни, і ця проблема широко обговорювалася роками, однак і досі жодного відчутного прогресу досягнуто не було. Якщо пошукати через Google фразу «China rebalancing» («зміна балансу в Китаї»), то вигулькне понад 3 млн веб-сторінок, і я підозрюю, що в кожній з них йдеться приблизно про те саме: китайські споживачі мають підтримати цю програму і почати купувати товари.

Проблема криється в тому, що для цього потрібно, щоб доходи родин різко зросли; потрібно також взятися за вирішення тих проблем, через які показник позичань підскочив до небес. У цьому плані певну допомогу в зниженні фінансових ризиків, що постають перед родинами, зможуть забезпечити такі ініціативи, як поліпшення пенсійної системи, а також системи охорони здоров’я. Китайський центральний банк також нещодавно оприлюднив плани послаблення законодавства, яке стримувало процентні ставки на заощадження, які зберігаються на банківських рахунках. Це може виявитися двосічним мечем, адже хоча доходи родин і зростуть, однак зросте й мотивація до подальших заощаджень. Дозвіл на підняття процентних ставок на депозити може також поставити під загрозу платоспроможність багатьох китайських банків, які нині отримують прибутки завдяки штучно заниженій процентній ставці [35]. Деякі чинники, що сприяють схильності китайців до заощаджень, дуже важко піддаються аналізу. Економісти Шан-Цзінь Вей і Сяобо Чжан висловили припущення, що високий показник заощаджень може пояснюватися ґендерним дисбалансом, до якого призвела китайська політика одної дитини в сім’ї. Через дефіцит жінок шлюбний ринок характеризується надзвичайно високою конкуренцією, і чоловікам часто доводиться накопичити достатньо багатства або мати власний будинок для того, щоби привабити потенційну дружину [36]. Окрім того, цілком можливо, що сильна схильність до заощаджень просто є невід’ємною частиною китайської культури.