Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Третьою великою проблемою є те, що дефляція робить борг некерованим. У дефляційній економіці ваш дохід, найімовірніше, буде зменшуватися (це якщо припустити, що вам поталанило мати хоч якийсь дохід взагалі), вартість вашого будинку, найімовірніше, буде зменшуватися, і ринок цінних паперів, найімовірніше, буде зменшуватися також. Одначе ваші іпотечні внески, внески за куплений в кредит автомобіль, а також внески за студентський кредит зменшуватися не будуть. Борги зафіксовані в номінальних показниках, тому з падінням доходів позичальники зазнаватимуть великих труднощів і на витрати у них залишатиметься ще менше дискреційного доходу. В урядів також виникають великі проблеми, бо податкові надходження різко зменшуються. Якщо така ситуація триватиме й далі, то, зрештою, невиплати кредитів неминуче різко зростуть і на обрії може замаячити банківська криза. Тому дефляція — це не те, до чого ми маємо прагнути. Історія вчить, що ідеальним варіантом є траєкторія помірної інфляції, коли доходи зростають швидше, аніж споживчі ціни, з часом роблячи доступними ті товари й послуги, які нам хотілося б придбати.

Кожен з цих двох сценаріїв — родини споживачів, затиснуті між стагнацією доходів та зростанням цін, або ж пряма дефляція — спроможний, зрештою, спустити з прив’язі жорстокий економічний спад, оскільки споживачі скорочуватимуть свої дискреційні витрати. Як я вже зазначав, існує також і небезпека, що технологічна дестабілізація, набираючи обертів, зможе фундаментальним чином змінити споживчу поведінку, оскільки у дедалі більшої кількості людей будуть з’являтися цілком обґрунтовані раціональні побоювання щодо перспективи тривалого безробіття або навіть вимушеного виходу на пенсію. У такому випадку короткотермінові фінансові заходи, які зазвичай вживають уряди для подолання економічного спаду, на кшталт збільшення державних витрат або короткочасного зниження податків, можуть виявитися не надто ефективними. Метою таких політичних кроків є негайна «ін’єкція» попиту в економіку, щоб надати їй прискорення з надією запустити стійкий процес відновлення, яке спричиниться до зростання зайнятості. Однак якщо нові технології автоматизації дадуть змогу підприємствам задовольнити цей щораз вищий попит, не вдаючись при цьому до найму великої кількості працівників, тоді вплив вищезазначених засобів на зайнятість виявиться жалюгідно слабким. Монетарні заходи з боку банків також можуть постраждати через аналогічну проблему: так, можна надрукувати більше грошей, але без створення нових робочих місць не буде створено механізму передачі більшої купівельної спроможності до рук споживачів.[45] Отже, традиційні економічні рецепти можуть виявитися неефективними для безпосереднього подолання поширеного серед споживачів страху перед тим, що в тривалій перспективі їхні доходи не зростатимуть, а може, й падатимуть.