Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Рис. 51. Культові речі:

кістяні (1, 2) та глиняна (3) фігурки биків; кам’яна чуринга (4); 2, 2 — Маріупольський могильник; 3 — Незвисько; 4 — Кам’яна Могила. Неоліт.

У печерах Кам’яної Могили та на стоянці Балін-Кощ у Криму знайдено так звані “чурінги” — конкрекції довжиною від 5 до 70 см, що мали вигляд риб різних порід (рис. 51, 4). Вони орнаментовані нарізними лінійно-геометричними зображеннями, доповненими іноді червоною фарбою. За етнографічними даними, малюнки на чурінгах могли бути канвою, за якою розповідач відновлював кількість та послідовність сюжету міфу під час різних обрядів.

Загалом Кам’яна Могила була одним з найдавніших культових центрів, який через свою природну унікальність використовувався протягом декількох тисячоліть. Культові місця створювалися також на поселеннях. Наприклад, у Лизогубівці знайдено ями з попелом, одна з яких мала дерев’яне перекриття, конусоподібну купу попелу та два поховання. Це саме місце використовувалося для розтирання вохри.

Джерелом пізнання прадавньої ідеології є орнамент, який прикрашав глиняний посуд та кістяні вироби. Без сумніву, він наносився фарбами або різьбленням і на інші предмети з дерева, шкіри, можливо, також тканини, але оскільки вони погано зберігаються, ми не можемо це перевірити. Епоха неоліту — період розквіту орнаментації, що, напевне, пов’язано з виникненням кераміки. Орнамент — одна із сфер творчості, яка має справу з моделями, що володіють геометрично правильними формами. Він з’являється, коли внаслідок віддалення від природного різновиддя виникає тенденція до простої структури. Ця віддаленість виявляється в обмеженні зображення декількома рисами реальної дійсності. Невід’ємна властивість орнаменту — повторення. Його організація та структура детерміновані ззовні — тим об’єктом, для якого він був призначений. Зміст орнаменту визначається функцією предмету і є необхідним для візуальної інтерпретації його характеру, сенсу. Саме тому орнамент завжди є частиною предмету. Чим більше обмежено зміст, тим менше структурних особливостей вимагається для його виявлення[102]. Річ прикрашалася для надання їй особливої сили, тому що краса речі усвідомлювалась як умова її нормального функціонування[103]. Наприклад, носи культури ямково-гребінцевої кераміки наносили орнамент на найвразливіших частинах посуду: по краю вінець та стиках глиняних стрічок. На думку фахівців, вважалося, що орнамент скріплює та зміцнює посудину.