Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
Міжпланетний космічний корабель “Зеніт-1” твердо стояв на своїх трьох витягнених лапах на грунті Марса. Його сигароподібний корпус спочатку чітко вимальовувався в чистому прозорому повітрі. Але чим далі верткий всюдихід віддалявся од корабля, прямуючи вздовж піщаної пустелі, тим менш виразними ставали його обриси в нагрітій неспокійний атмосфері чужої планети. Повітря навколо нього дедалі більше тремтіло й переливалося гарячими хвильками.
На всюдиході їхали двоє — Штурман і Фізик. Тільки двоє пасажирів, якщо не зважати на двох роботів, схожих на блискучі металеві кулі з циліндричними невеличкими виступами, наче головами, увінчаними прямокутними антенами. Вів машину Штурман, який пильно вдивлявся в те, що з корабля видавалося безформними піщаними пагорками — мету їхньої поїздки. Не менш уважно вдивлявся в ті пагорки й Фізик, який весь час доповідав Командирові, що стежив за ними з корабля по радіо, про свої спостереження.
— Здається, Командире, це все ж таки руїни, — збуджено казав Фізик. — Тепер, коли ми вже значно наблизилися до них і менше заважає оте теплове мерехтіння повітря, я розрізняю начебто залишки будинків, щоправда, дуже зруйнованих…
— Почекайте з вашими руїнами, — пролунав у його прозорому шоломі голос Командира. — Спочатку повідомте ще раз, яка температура в скафандрі.
— Двадцять два градуси, — відповів Фізик. — Кліматичний пристрій працює бездоганно. Так от, ці руїни…
— Заждіть! Як почуваєте себе, Штурмане? — обірвав його голос Командира.
— Так само, Командире.
— Добре. Як ультрафіолетове проміння? Не відчуваєте?
— Анітрохи, — відповів Фізик. — Скафандр чудово захищає від нього, навіть тут, де атмосфера має таку незначну густину і пропускає проміння значно більше, ніж атмосфера Землі.
— Штурмане, що у вас?
— Усе без змін, Командире.
— Так. Можете доповідати далі, Фізику, — дозволив Командир.
Голос Фізика пожвавішав:
— Руїни вже досить близько. До них не більше як півтора кілометра. Добре бачу їх! Це, безумовно, залишки якихось великих будов. Схоже на величезне місто, засипане…
— Штурмане, зменшіть швидкість всюдихода! — знову обірвав його голос Командира. — Які у вас враження?
— Вважаю, що Фізик має слушність. У тих руїнах можна помітити навіть щось схоже на вулиці, — доповів Штурман.
— Гаразд. Зупиніть всюдихід! Пошліть спочатку роботів. Коли вони перевірять, чи там безпечно, тоді вже вирушите ви.
Штурман і Фізик перезирнулися. Втім, наказ є наказ.
Штурман виключив мотор всюдихода.
Роботи немов тільки й чекали сигналу Фізика. Коли він нахилився до невеличкої платформи всюдихода, де вони лежали, і натиснув контрольні кнопки керування, їх металеві кулі наче стрибнули з платформи й побігли одна за одною до руїн, що були ще далеченько. Програму для роботів приготували заздалегідь. Здавалося, блискучі кулі просто котяться по піску: їхні маленькі лапи були майже непомітні в швидкому русі. Гнучкі, як щупальця, руки роботів немов щось безперестану намацували, безперервно рухаючись у повітрі.
Фізик і Штурман, не зводячи погляду, дивилися на два телеекрани: сховані всередині роботів камери пересилали їм зображення того, що відбувалося перед Робом і Ботом. Такі ж екрани були й на міжпланетному кораблі, і Командир з Лікарем напружено стежили за ними.
Зображення руїн на екранах збільшувалося в міру того, як роботи наближалися до них. Тепер з’явилися обриси окремих будинків. Вони ставали дедалі крупнішими. Басовитий механічний голос Роба доповів:
— Великий будинок. Найбільший. На майдані. Можу увійти. Так?
— Заходь, Робе, заходь! — збуджено відповів Фізик. Майже водночас пролунав інший, вищий ніж у Роба голос.
— Йду слідами Роба. Так?
— Так, Боте! Виконуй!
— Єсть! Єсть!
На екрані з’явився широкий отвір великого кам’яного будинку. Обережно, немов намацуючи підлогу, Роб переступав лапами. Слідом за ним так само обережно посувався Бот. Перший доповідав:
— Схоже на коридор. Стіни складено з кам’яних брил. Можливо, бетон. Коридор ширшає. Переходжу інші приміщення.
— Боте, перевір за лічильником Гейгера! Що він показує? — голосно спитав Фізик.