Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
А от остання справа була незвичайною. Це стало зрозуміло вже із зосередженого виразу обличчя Айвара аб Фердоха, коли той мовчки, без будь-яких пояснень, передав Імарові клопотання, де мовилося про двох дівиць — Марвен, одинадцяти років, і Ґрайне, дев’яти років, дочок Киннаха аб Ейга, теслі з Дервеґа. Учора ввечері, на своєму таємному засіданні, Найвищий Трибунал Святої Віри засудив їх до страти на вогнищі за зв’язок із відьмою Шайною вер Брі та відьмаком Бренаном аб Ґрифидом. Верховний поборник просив короля замінити це покарання на довічні каторжні роботи.
Дочитавши текст клопотання, Імар не зміг стриматися. Кожен присуд бісових Трибуналів триклятої Святої Віри викликав у нього затамований гнів, але порівняно з цією справою, всі попередні видавалися мало не взірцем милосердя.
— Та ви просто з глузду з’їхали, лорде Айваре! — обурено вигукнув він. — Невже вам бракує тих несусвітніх дурниць, що їх наші піддані охоче всмоктують із пальця? Вирішили вигадати щось таке гостреньке, аж переперчене! І якому це розумнику наверзлося звинуватити двох малих дівчат, ще дітей, у зв’язках із відьмою? Так вам і цього здалося замало — приплели й відьмака! Останній з них жив на світі казна-коли, та наш народ довірливий, проковтне й не вдавиться… Але ж і міру треба знати! І в серці мати бодай крихту чогось людського, бо лише цілковитий нелюд, бездушне чудовисько, може вважати милістю заміну смертної кари на довічну каторгу.
Верховний поборник вислухав цю тираду з цілком незворушним виглядом, після чого, так само мовчки, видобув з теки тоненьку папку — останнє, що там залишалося. І тільки тоді сказав:
— Ваша величносте, я чекав на таку реакцію, тому приніс із собою це. Прошу, будьте обережні, не торкайтеся паперів усередині — вони опоганені мерзотними відьомськими чарами. Щоб перегорнути сторінки, скористайтеся двома олівцями.
Імар узяв папку і розгорнув її. Всередині лежало кілька аркушів цупкого світло-сірого паперу, зім’ятого, а потім розгладженого. Це був лист, написаний по-жіночому каліґрафічним і, водночас, по-чоловічому різким почерком.
Коли я залишив ваш дім, то сподівався, що ви більше ніколи про мене не почуєте. Проте обставини склалися так, що мені доводиться писати вам цього листа й розповідати в ньому правду про себе. Ту саму правду, від якої я б дуже хотів вас захистити, але вибору не залишається.
Я поїхав на Абрад не в пошуках заробітку, як сказав вам, а щоб зберегти собі життя. Змалечку я маю хист до чарів, але ви мусите визнати, що це не зробило мене лихою людиною. Хай ви не любили мене, хай вважали дармоїдом, та все ж погодьтесь — я завжди був нормальним хлопцем, не якоюсь почварою, не пекельним вилупком.
Сумніваюся, що мої слова бодай трохи змінять ваше ставлення до маґії, але спробувати варто. І в будь-якому разі, не кваптеся кидати мого листа у вогонь, спершу дочитайте його. Я пишу зовсім не для того, щоб похизуватися перед вами, а хочу допомогти вам уникнути великої біди. Може, ви й не повірите, та я щиро вболіваю за вас і всю вашу родину, особливо за сестричок Ґрайне й Марвен, яких дуже люблю. А ситуація надзвичайно серйозна, ви й самі це зрозумієте, коли дізнаєтеся правду про мене та про мою сестру Шайну.