Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Люди не розходилися і знай відхрещувалися од нього, мов від якоїсь мари.
«А чи не утнути їм такого, про що б вони довго пам'ятали?» - подумав Джельсоміно і, набравши повні легені повітря, на повен голос крикнув:
- Прощавайте!!!
Вигук подіяв блискавично. Чоловіки відчули, як раптом вихором у них позривало з голови капелюхи. Підстаркуваті дами, блиснувши голими, як макогін, маківками, кинулися навздогін за своїми перуками.
- Прощавайте, прощавайте! - повторив Джельсоміно, весело сміючися з цієї першої в житті витівки.
Капелюхи й перуки, збившись докупи, немов перелітні птахи, полинули аж до хмар і, підхоплені незвичайною силою голосу Джельсоміно, за кілька хвилин зникли з очей. Як потім з'ясувалося, їх віднесло на багато кілометрів, а деякі з них навіть залетіли за кордон.
Через кілька днів і Джельсоміно перейшов кордон, потрапивши у найдивовижнішу країну світу. [283]
Джельсоміно голосно проговорив і кота-шкандибчика оживив
Найперше, що побачив Джельсоміно у тій іноземній країні, була срібна монета. Вона виблискувала проти сонця біля тротуару у всіх на очах. «Дивно, що ніхто й досі її не підібрав,- подумав Джельсоміно.- От я вже нізащо її не обійду. Я мав трохи грошей, та вчора витратив останню копійчину, а сьогодні в мене й крихти в роті не було. Але спочатку запитаю, чи не загубив її бува хтось із пішоходів».
Джельсоміно підійшов до купки людей, що пильно стежили за ним, перешіптуючись поміж собою, і показав їм монету.
- Синьйори, чи ніхто з вас не загубив цієї монети? - якомога тихіше спитав він, аби не злякати їх своїм голосом.
- Іди геть звідси,- відповіли йому,- і чимрідше показуй цю монету, якщо хочеш уникнути лиха.
- Даруйте мені, будь ласка,- промимрив, знітившись, Джельсоміно і, не сказавши більше й слова, попростував до крамниці з принадливою вивіскою: «Харчові та інші товари».
На вітрині замість шинки та слоїків з варенням стояли купи зошитів, коробки з фарбами та каламарчики з чорнилом.
«Це, мабуть, і є інші товари»,- подумав Джельсоміно і, сподіваючись купити чогось їстівного, зайшов до крамниці.
- Добрий вечір,- люб'язно зустрів його крамар.
«Правду кажучи,- подумки здивувався Джельсоміно,- я ще не чув, щоб пробило навіть полудень. А втім, чи варто звертати на це увагу». І майже пошепки, хоч і це було гучно для нормального вуха, запитав:
- Чи можна у вас купити хліба?
- Авжеж, дорогий синьйоре. Скільки вам, каламарчик чи два? Червоного чи чорного?
- Тільки не чорного,- ще нічого не розуміючи, відповів Джельсоміно.- А що, ви справді продаєте хліб у каламарчиках?
Крамар аж зареготав: [284]
- А в чому ж нам його продавати? Може, у вашім краї хліб ще й скибками крають? Ні, ви тільки погляньте, який гарний у нас хліб!
Сказавши це, він кивнув на полицю, де, вишикувані рівніше, ніж солдати на плацу, рядочками стояли десятки каламарчиків із чорнилом найрізноманітніших кольорів. Зате в крамниці й напоказ не було нічого їстівного: ні обрізочка з сиру, ні лушпайки з яблука.
«Він часом з глузду не з'їхав? - промайнуло в голові Джельсоміно.- Такому, мабуть, краще притакувати».
- Справді, хліб чудовий,- згодився Джельсоміно і показав на каламарчик із червоним чорнилом, аби почути, що ж йому віповість крамар.
- Невже? - сказав той, аж просяявши від такої похвали.- Так, це найкращий зелений хліб, який ми будь-коли продавали.
- Зелений?
- Атож! Даруйте, може, ви недобачаєте?
Джельсоміно був переконаний, що перед ним таки каламарчик червоного чорнила. Він став уже подумувати про те, щоб якось вийти звідси цілим і здоровим і піти пошукати розумнішого крамаря. Аж раптом йому сяйнула думка.
- Знаєте що,- мовив Джельсоміно,- я, мабуть, зайду до вас по хліб трохи пізніше. А зараз не сказали б ви мені, де у вас можна купити чорнило високої якості?
- А чого ж, скажу,- відповів крамар, так само люб'язно усміхаючись.- Погляньте, он навпроти найві-доміша в нашому місті крамниця канцелярського приладдя.
У вітрині цієї крамниці красувалися апетитні хлібини різних форм, торти, тістечка, спагетті, гори сиру, висіли ковбаси та сосиски.